«Я – стовідсотковий перфекціоніст, тому постійно затримуюся на роботі» — з гордістю заявляє Микола. «Я завжди прагну до досконалості, тому для мене ніяких півзаходів не існує і існувати не може», — з радістю розповідає своїм менш відповідальною і скрупульозним товаришам Леонід. «Я беру приклад тільки з самих успішних і знаменитих людей, адже вони – ідеальний зразок для наслідування!» — ділиться Вероніка своїми думками з найкращою подругою.

Сучасне суспільство заохочує дії Миколи, Леоніда, Вероніки та інших перфекціоністів. А хіба може бути по-іншому? Адже що поганого в тому, що людина завжди і у всьому прагне до ідеалу? Хіба є хоч якийсь негатив у тому, що працівник бажає виконувати свої трудові обов’язки «по вищому розряду»? Будь-яка розсудлива людина без праці відповість на ці та подібні питання негативно.

Тоді чому ж багато психологи стверджують, що перфекціонізм – це далеко не завжди добре? Невже перфекціонізм може негативно впливати на якість повсякденного існування людини і викликати у нього перманентне невдоволення власним життям? Якщо цей перфекціонізм не здоровий, а невротичний (деструктивний), тоді рано чи пізно людина, прагнуча до досконалості, виявиться у власноруч створеної пастці, втратить смак до життя і почне відчувати тільки негативні емоції.

Що таке перфекціонізм простими словами? У чому полягає суть цього явища? Чому людина стає жертвою перфекціонізму? Чим здоровий перфекціонізм відрізняється від перфекціонізму невротичного? Як позбутися від деструктивного перфекціонізму? У цій статті розглянемо перфекціонізм з усіх боків і розберемо його по поличках!