«Я – стовідсотковий перфекціоніст, тому постійно затримуюся на роботі» — з гордістю заявляє Микола. «Я завжди прагну до досконалості, тому для мене ніяких півзаходів не існує і існувати не може», — з радістю розповідає своїм менш відповідальною і скрупульозним товаришам Леонід. «Я беру приклад тільки з самих успішних і знаменитих людей, адже вони – ідеальний зразок для наслідування!» — ділиться Вероніка своїми думками з найкращою подругою.

Сучасне суспільство заохочує дії Миколи, Леоніда, Вероніки та інших перфекціоністів. А хіба може бути по-іншому? Адже що поганого в тому, що людина завжди і у всьому прагне до ідеалу? Хіба є хоч якийсь негатив у тому, що працівник бажає виконувати свої трудові обов’язки «по вищому розряду»? Будь-яка розсудлива людина без праці відповість на ці та подібні питання негативно.

Тоді чому ж багато психологи стверджують, що перфекціонізм – це далеко не завжди добре? Невже перфекціонізм може негативно впливати на якість повсякденного існування людини і викликати у нього перманентне невдоволення власним життям? Якщо цей перфекціонізм не здоровий, а невротичний (деструктивний), тоді рано чи пізно людина, прагнуча до досконалості, виявиться у власноруч створеної пастці, втратить смак до життя і почне відчувати тільки негативні емоції.

Що таке перфекціонізм простими словами? У чому полягає суть цього явища? Чому людина стає жертвою перфекціонізму? Чим здоровий перфекціонізм відрізняється від перфекціонізму невротичного? Як позбутися від деструктивного перфекціонізму? У цій статті розглянемо перфекціонізм з усіх боків і розберемо його по поличках!

Перфекціонізм: що це таке, простими словами?

Перфекціонізм (у перекладі з латині perfectus – «абсолютна досконалість») – психологічне переконання індивіда в тому, що в будь-якій життєвій сфері не тільки можна, але і потрібно прагнути до досягнення ідеалу.

Перфекціонізм – це прагнення прибрати все те, що заважає досягти ідеальних результатів. Перфекціоніст щиро вірить у те, що має хоч найменше недосконалість результату немає ніякого права на існування.

Деякі психологи жартують, що основне завдання будь-якого перфекціоніста полягає в тому, щоб зробити якийсь нерівний предмет ідеально рівним. А чи принесе хоч кому-то це вже ідеально рівна предмет хоч якусь мінімальну користь? Для перфекціоніста це не має і ніколи не мало ніякого значення.

Жертва перфекціонізму просто прагне до досконалості! Саме вдосконалення (як власну, так і оточуючих людей) і є головною метою будь-якого перфекціоніста.

Вперше про це явище почала говорити сповідує протестантизм група людей в дев’ятнадцятому столітті. Розвитком цієї ідеї займалися такі відомі люди, як Кант, Паулі, Шефтсбері, Вольф, Кондорсе і Лейбніц. Трохи пізніше трансформировавшуюся в класичний перфекціонізм ідею вдосконалення активно розвивали прихильники марксизму.

Кант, Лейбніц, марксисти та інші вчені розглядали перфекціонізм крізь призму моральності і внутрішнього вдосконалення. Вони стверджували, що головна мета перфекціонізму полягає у різнобічному розвитку отриманих від природи обдарувань і талантів.

Однієї з різновидів деструктивного перфекціонізму є і придумана Ніцше філософія надлюдини. Але запропоновані Ніцше засоби для досягнення перфекціонізму у людей зі здоровою психікою викликають лише негативні емоції і всепоглинаюче почуття відторгнення.

У чому полягає суть перфекціонізму?

Перфекціонізм часто називають «синдромом відмінника». І в цьому немає нічого дивного, адже перфекціоніст завжди прагне до того, щоб робити все на п’ять з плюсом. В дошкільному, шкільному та студентському віці перфекціонізму найбільше схильні представниці прекрасної статі. Саме дівчата мають схильність до сприйняття існуючим соціальним нормам. Але іноді перфекціонізм в цьому віці може розвиватися і у представників сильної статі.

Перфекціонізм як психологічне явище володіє складною структурою, яка включає в себе чотири елементи:

• перфекціонізм, адресований самому собі;
• перфекціонізм, адресований оточуючим людям;
• перфекціонізм, адресований всьому світу;
• соціальний перфекціонізм.

Щоб зрозуміти, в чому полягає суть перфекціонізму, розглянемо більш детально кожний з елементів.

Перфекціонізм, адресований самому собі, полягає в тому, що людина, керуючись завищеними стандартами, постійно оцінює і цензурує свою власну поведінку. Він встановлює себе занадто високі, порівняно з іншими людьми, планки в будь-якій життєвій сфері і витрачає всі свої сили на те, щоб добитися ідеальних результатів.

Такий індивід не володіє здатністю аналізувати свої помилки і пробачати власну недосконалість. Самий незначний промах виводить його з душевної рівноваги і занурює в безодню деструктивних і негативних емоцій.

Перфекціонізм, адресований оточуючим людям, являє собою ті очікування і переконання, які перфекціоніст відчуває по відношенню до інших людей. Такий індивід постійно оцінює оточуючих людей, чекає від них якихось героїчних вчинків і хоче, щоб інші люди постійно займалися самовдосконаленням. Таке ставлення до оточуючих людям стає причиною виникнення почуття ворожості і дефіциту довіри. Перфекціоніст часто звинувачує інших людей у тому, що вони далекі від досконалості і не хочуть прагнути до ідеалу.

Перфекціонізм, адресований всьому світу, полягає в переконаності перфекціоніста в тому, що все в цьому світі має бути правильним, точним, чітким, акуратним і ідеально відповідним існуючим законам. Жертва перфекціонізму щиро вірить в те, що всі людські, національні та світові проблеми повинні вирішуватися не тільки справедливо, а й своєчасно.

Соціальний перфекціонізм полягає у хворобливій потреби перфекціоніста відповідати очікуванням і стандартам інших індивідів. Перфекціоніст вірить в те, що інші люди постійно оцінюють його дії і роблять на нього якийсь тиск, з-за якого йому доводиться перманентно прагнути до досконалості. Жертва перфекціонізму вірить і в те, що вона не зможе догодити іншим людям, так як будь-яка її дія не володіє необхідним рівнем ідеальності.

Перфекціоніст має завищений рівень домагань і вимог до самого себе. Така людина постійно орієнтується тільки на самих багатих, успішних і сильних індивідів, до інших людей ставиться як до вимогливим, досвідченим і постійно незадоволеним критикам.

Перфекціоніст постійно порівнює себе з іншими людьми. Свою діяльність він оцінює і планує за принципом поляризованого мислення («чи я отримую все, або я нічого не отримую»), а вся увага фокусується лише на помилки, промахи і невдачі.

Основні причини виникнення перфекціонізму

Перфекціонізм, як і багато інші переконання психологічного характеру, корінням йде в дитячі роки. Дане явище, за словами американського психолога і психоаналітика Карен Хорні, являє собою невід’ємну частину сформованого в голові дитини ідеалізованого людського образу.

☑ Перфекціонізм особливо характерний для тих дітей, яких в дитсадку, школі, університеті, тематичних гуртках і секціях багато і часто оцінювали дорослі люди (вихователі, вчителі, викладачі, тренери тощо). У якийсь момент дитина починає ототожнювати свою особистість з оцінками. Він щиро вірить, що його значимість залежить від оцінок оточуючих його дорослих людей. Такий дитина думає, що він зможе стати гідним любові, поваги і турботи людиною тільки тоді, коли досягне найкращого результату і отримає найвищу оцінку.

☑ У реальному житті, на відміну від школи та університету, де з оцінками все гранично ясно, готових і чітких систем оцінювання просто не існує. Наша реальність така, що тільки завдяки досвіду і практиці можна досягти поставлених цілей, добитися необхідних результатів і стати успішною людиною. Але отримати потрібний досвід без помилок просто нереально. Перфекціоніст ж цінує себе за ідеальність і безпомилковість, тому він ніяк не може розірвати це замкнене коло.

☑ Іноді розвитку перфекціонізму у дитини сприяють завищені очікування батьків або їх непропорційно висока похвала за якесь невелике і нічого не значуще досягнення сина або дочки.

☑ Деякі батьки пишаються дитиною лише тоді, коли він отримує високі оцінки, перемагає у змаганнях або стає володарем черговий грамоти. Інші ж батьки постійно критикують дитини, не надають йому потрібної підтримки і пред’являють до неї високі вимоги.

☑ Дуже часто досконалість як єдино правильний стандарт встановлюється мамою і татом на несвідомому рівні. Батьки іноді самі не розуміють, що таким своїм ставленням до дитини псують їй життя і поступово перетворюють його на вічно прагне до примарного ідеалу перфекціоніста.

☑ Перфекціонізм може виникнути і через комплексу неповноцінності, постійного прагнення до контролю над усіма сферами життя, «чорно-білого» способу мислення (є тільки погано і тільки добре). Дуже часто перфекціоністами стають ті люди, у яких спостерігаються проблеми з самооцінкою (занижена самооцінка, залежна від думки оточуючих або досягнень самооцінка тощо).

Чим здоровий перфекціонізм відрізняється від деструктивного перфекціонізму?

Психолог Хамачек, спостерігаючи за високими досягненнями тих творчих діячів, у яких відсутні відхилення невротичного характеру, зробив висновок, що перфекціонізм буває двох видів: здоровий і деструктивний (невротичний).

Людина зі здоровим перфекціонізмом веде активний спосіб життя, володіє необхідним для досягнення поставлених цілей набором лідерських якостей, має високий рівень працездатності, об’єктивно та адекватно оцінює рівень своїх реальних талантів і здібностей.

Здоровий перфекціоніст – це людина, яка володіє адекватним рівнем домагань.

Під час виконання тієї чи іншої роботи здоровий перфекціоніст може відчувати невеликий азарт або легке відчуття хвилювання. Але він, на відміну від деструктивного перфекціоніста, концентрує свою увагу не на азарті або хвилюванні, а на своїх можливостях. Людина зі здоровим перфекціонізмом займається пошуком найкращих способів досягнення поставлених цілей з задоволенням.

Здоровий перфекціоніст володіє високою, але об’єктивною самооцінкою, тому він встановлює собі високі, але адекватні планки і ставить перед собою яких важко, але відповідають його можливостям мети, процес досягнення яких йому дарує масу позитивних, яскравих і приємних емоцій. Якщо такий індивід робить помилку, то він не займається самобичуванням, а робить необхідні висновки і продовжує рухатися вперед.

Деструктивний ж перфекціоніст відчуває перманентний страх перед неуспіхом. Його бажання стати ідеальним і досконалою людиною перетворюється в ідею фікс. Чому так відбувається?

Справа в тому, що людина з невротичним перфекціонізмом постійно знаходиться під впливом почуття незадоволеності. Такий індивід хоче довести собі та оточуючим, що він заслуговує загальної поваги, любові та турботи, тому він прагне досягти якогось ідеалу або еталона, який об’єктивно не відповідає його можливостям.

Здоровий перфекціоніст прекрасно усвідомлює рівень своїх можливостей і точно знає, що необхідно прагнути до досягнення найкращих результатів. Деструктивний перфекціоніст переконаний, що прийнятні тільки ідеальні результати, тому він ставить перед собою цілі та стандарти, досягти яких він точно не зможе, і починає рухатися до ним через страх відкидання і/або страху невдачі.

Поки здоровий перфекціоніст отримує задоволення від виконання поставлених перед собою завдань і досягнення цілей, невротичний перфекціоніст перетворює своє життя в погоню за завідомо недосяжним ідеалом.

Чим відрізняється здоровий перфекціонізм від перфекціонізму невротичного? Перший покращує якість життя і доставляє масу задоволення, другий же негативно впливає на повсякденне існування індивіда і змушує його постійно займатися самокатуванням.

Пекло перфекціоніста

Яскраві приклади деструктивного перфекціонізму з повсякденного життя

Приклад №1. Аліса і її постійне невдоволення отриманими результатами

Аліса працює веб-дизайнером в одній невеликий, але дуже перспективної компанії. Дівчина приходить на роботу раніше за всіх, а йде додому тільки тоді, коли охоронець починає їй ненав’язливо натякати, що пора і честь знати.

Аліса, виконуючи поставлені перед нею робочі завдання, докладає дуже багато зусиль і лізе зі шкіри геть, щоб жодна найменша і незначна деталь не залишилася без її уваги. Колеги дивуються з того, як багато часу дівчина витрачає на виконання роботи, адже в семи з десяти випадків клієнт все одно попросить щось змінити або внести певні корективи.

Аліса ж постійно відчуває неприємне почуття, яке «говорить» про те, що роботу можна було б зробити ще краще. Внутрішній голос твердить дівчині, що вона є поганим і некваліфікованим працівником (з червоним-то дипломом!), інакше їй не довелося б так старанно працювати і витрачати так багато часу на те, що у кваліфікованих і реально ідеальних фахівців займає лічені хвилини.

Деструктивний перфекціонізм негативно впливає на повсякденне життя Аліси, так як змушує її переживати почуття провини і почуття незадоволеності власними діями.

Приклад №2. Кирило і його залежність від чужої думки

Є в нашому світі люди з нормальною та адекватною самооцінкою, які вміють не звертати жодної уваги на думку і очікування інших людей. Кирило до числа цих людей ніяк не відноситься, адже його невротичний перфекціонізм змушує хлопця вірити в те, що думка інших людей має більшу цінність, ніж його власні думки і принципи.

Кирило домовився зустрітися в ресторані з сподобалася йому дівчиною в п’ятницю ввечері. Але в п’ятницю після обіду колега не тільки попросив хлопця попрацювати понаднормово, але і тонко натякнув йому, що начальство буде в захваті від такої самовіддачі. Молодий чоловік скасував зустріч з дівчиною і погодився провести п’ятничний вечір на роботі. Поки Кирило займався вирішенням робочих питань, попросив його про послугу колега чудово проводив час у сауні з друзями.

Дуже часто з-за деструктивного перфекціонізму людина змінює свої плани найкардинальнішим чином, підводить інших людей, жертвує своїм комфортом і перестає розуміти, приймає рішення він самостійно або ж просто виконує нав’язану ззовні волю інших людей, так як боїться, що вони будуть погано про нього думати.

Приклад №3. Олександра і компліменти

Сашенька – красива, добра, працьовита, відповідальна, симпатична і приваблива молода дівчина. Але кожен раз, коли однокурсники, викладачі, батьки, друзі або милий незнайомець на вулиці роблять їй компліменти, дівчина щиро вірить в те, що вони жорстоко помиляються на її рахунок.

Олександра не розуміє, чому люди адресують їй приємні слова, адже вона точно знає, що зараз не заслуговує цього. Ось коли вона закінчить університет з червоним дипломом, стане успішною людиною, вдало вийде заміж і народить дитину, тоді й можна буде зі спокійною душею приймати компліменти.

Деструктивний перфекціонізм Аліси, спровокований низькою самооцінкою, не дає їй об’єктивно подивитися на себе з боку, оцінити свої сильні і слабкі сторони. Якщо б дівчина була здоровою перфекціоністом, вона б легко і з почуттям власної гідності брала компліменти від оточуючих людей, а не думала б, що звучить з вуст інших людей похвала хоч якось дискредитує і принижує її.

Боремося з деструктивним перфекціонізмом: кілька слушних порад!

Якщо здоровий перфекціонізм мотивує нас рухатися вперед, досягати поставлених цілей з істинним задоволенням, не боятися помилок і покращувати якість життя, то деструктивний перфекціонізм змушує нас відчувати негативні емоції і займатися постійним самокатуванням. Здоровий перфекціонізм потрібно в собі розвивати, від невротичного ж перфекціонізму потрібно рятувати!

Щоб з деструктивного перфекціоніста перетворитися в перфекціоніста здорового, необхідно навчитися знаходити спільну мову з самим собою. Спочатку об’єктивно і адекватно оцініть рівень своїх реальних можливостей, а потім поставте перед собою реалістичні цілі.

✔ Щоб відповідати власним високим стандартам і отримувати задоволення від вчасно виконаних зобов’язань, вам потрібно щодня займатися складанням списку поточних завдань. Спочатку складіть такий список, а потім визначити найбільш пріоритетні завдання та встановіть терміни їх виконання. Протягом дня періодично переглядайте складений вами список, інакше ви можете зациклитися на виконанні якоїсь однієї задачі.

✔ Якщо ви працюєте в команді і у вас є можливість делегувати частину своїх завдань іншим співробітникам, то обов’язково зробіть це. Деструктивні перфекціоністи часто люблять брати на себе всі справи, хоча чудово знають, що отримані в результаті результати начальством будуть сприйматися як загальні. Не бійтеся «ділитися» справами з колегами, адже в цьому і полягає суть командної роботи.

✔ Знайдіть час і подумайте про те, чому ви займаєтеся постійної повторною перевіркою самого себе. Чи є смисл приділяти так багато часу якимось незначним і нічого не значущим деталей? Що саме заважає вам працювати без помилок? Які якості вам потрібно поліпшити, щоб працювати без збоїв? Чому ви боїтеся помилитися? Чому ви сумніваєтеся у своїй кваліфікації? Ваші страхи реально мають хоч якусь підставу? Настільки вони реальні? Чи є сенс тримати себе в постійній напрузі через безпричинних страхів?

✔ Чесно дайте собі відповідь на ці питання і проаналізуйте свої страхи. Дайте собі обіцянку, що будете займатися тільки тим, що вам реально по силам. Усвідомте, що кожна людина має право на помилки. Ідеальних людей немає, ніколи не було і ніколи не буде. Ваше прагнення до примарного ідеалу не має нічого спільного з реальним життям.

✔ У кожної людини є свої суто суб’єктивні критерії досконалості. Ніхто з оточуючих вас людей не може диктувати свої умови і оцінювати вашу працю, ваш спосіб життя, ваші захоплення і т. д. Тому припиніть бути самому собі прокурором і суддею, а стати самому собі адвокатом і кращим другом!

✔ Вчіться розділяти важливе і другорядне. Реально важливого у нашому житті дуже мало, а другорядне легко приходить, і так само легко йде. Якщо ви боїтеся зробити помилку, то задайте собі запитання: «Що такого страшного і жахливого може статися, якщо я зроблю цю помилку?». З-за вашої помилки Земля не зупиниться, Сонце не вибухне, а людство не загине.

✔ Ставитеся до всього, що з вами б не відбувалося, більш легко і просто, адже життя дане нам для того, щоб радіти і насолоджуватися кожним її миттю!