3 способи, як позбутися синдрому вивченої безпорадності

Причини виникнення синдрому вивченої безпорадності

Синдром вивченої безпорадності – це набута, а не природжена психічний стан. Тому немає нічого дивного в тому, що він формується в той чи інший момент життя під впливом певних причин.

Існує безліч причин виникнення синдрому набутої безпорадності. Розглянемо найпоширеніші з них!

Виховання

Виховання – перша і основна причина виникнення даного синдрому. Дуже часто батьки, вихователі та вчителі, самі того не усвідомлюючи, підштовхують дитину до того, щоб він потрапив під вплив синдрому вивченої безпорадності.

Якщо малюк не розуміє того, як саме і на що саме впливають його дії, то він ніколи не зможе встановити очевидного зв’язку між власними вчинками і виникаючими наслідками. Стан вивченої безпорадності з’являється в дитини і тоді, коли його дії (як позитивні, так і негативні) не викликають ніяких наслідків або абсолютно різні дії викликають одні і ті ж наслідки. Якщо батьки заохочують сина або доньку однаково і за відмінну оцінку з складного предмету, і за вимиту чашку, то дитина не зможе зрозуміти причину відбуваються навколо подій.

Спочатку малюк задає собі питання про те, чи можуть його дії хоч якось вплинути на поточну ситуацію, а потім перестає бачити зв’язок між своїми діями (клопотаннями) і отриманим результатом.

Менталітет

Менталітет – ще одна причина виникнення цього підступного синдрому. В тих країнах, громадяни яких обмежені у власних діях і не можуть захистити ні свої права, права своїх дітей, багато людей потрапляють під вплив синдрому набутої безпорадності. Вони щиро вірять, що в суд звертатися немає сенсу, адже немає жодних сумнівів у тому, що справу вони точно не виграють.

Цікаве:  Як зберігати спокій у будь-якій ситуації

Придбане стан безпорадності впливає на багато життєві сфери. Поступово люди перестають вірити у власні сили і починають думати, що бездіяльність – це єдиний нормальний вихід з тієї чи іншої складної життєвої ситуації.

Постійні невдачі

Постійні невдачі – третя причина виникнення і розвитку синдрому вивченої безпорадності. Якщо людина постійно намагається досягти необхідних результатів, але в нього ніколи нічого не виходить, то в якийсь момент він обов’язково опустить руки.

Зломлений низкою невдач індивід не вірить в те, що він може хоч щось змінити у своєму житті. У такої людини пропадає бажання домагатися поставлених цілей, тому він просто пливе за течією і намагається зайвий раз не висовуватися, щоб доля, яку часто невдахи звинувачують у всіх своїх бідах, в черговий раз не поставила його на місце.

Стереотипний спосіб мислення

Застарілі, не відповідають дійсності і нав’язані іншими людьми шаблони і стереотипи не тільки заважають людині домагатися поставлених цілей, але і суттєво погіршують якість його життя. Якщо індивід не робить чогось, тому що «так серед пристойних людей не прийнято», то він поступово стає жертвою синдрому вивченої безпорадності.

Люди, які досі щиро вірять у те, що чоловік повинен ганятися за мамонтом, а жінка – сидіти з дітьми і стежити за тим, щоб не згасло багаття, навряд чи зможуть домогтися яких-небудь реальних результатів.