Основні теорії внутрішньоособистісних конфліктів

Теорія Зигмунда Фрейда

Внутрішньоособистісні конфлікти серйозно почали вивчати в концедевятнадцатого століття. Про те, що існування будь-якої людини пов’язано з постійним нервовим напруженням і подоланням протиріч між сексуальними бажаннями і соціальними нормами, біологічними потягами та культурними цінностями, несвідомим і свідомим рівнями, вперше заговорив відомий психоаналітик і психолог Зігмунд Фрейд. Він стверджував, що суть внутрішньоособистісного конфлікту полягає саме в цих протиріччях.

Теорія Карла Роджерса

Представники гуманістичної психологічної школи дотримувалися абсолютно іншої теорії. Якщо вірити словами психотерапевта Карла Роджерса, то базовим компонентом будь-якої особистості є подання цієї самої особистості про саму себе і сформованим у результаті взаємодії з навколишнім світом образом власного «Я». Дана теорія отримала назву «Я‑концепція». На основі даної концепції і відбувається саморегуляція поведінкових патернів індивіда.

Карл Роджерс стверджував, що дуже часто уявлення людини про ідеальне «Я» не збігається з «Я‑концепцією». Цей дисонанс, який можна назвати внутриличностным конфліктом, може призвести не тільки до втрати внутрішнього спокою і рівноваги, але і до важких психічних захворювань.

Теорія Абрахама Маслоу

Особливою популярністю користувалася теорія внутрішньоособистісного конфлікту, розроблена американським психологом і засновником гуманістичної психології Абрахамом Маслоу. Він створив Піраміду ієрархічно організованих потреб індивіда, яка утворює мотиваційну структуру будь-якої особистості.

На першому місці в Піраміді потреб знаходяться фізіологічні потреби, на другому – потреба в безпеці, на третьому – потреба в любові, на четвертому – потреба в повазі, на п’ятому – потреба в самоактуалізації.

Потреба в самоактуалізації, яка є найвищою потребою, складається з таких елементів, як реалізація талантів та реалізація здібностей особистості. Щоб реалізувати цю потребу, індивід постійно прагне до того, щоб бути тим, ким він реально може стати. Але далеко не завжди людині це вдається.

Хоча самоактуалізація у вигляді здатності властива багатьом людям, але лише деякі особистості здатні її реалізувати на всі сто відсотків. Маслоу стверджував, що в основі внутрішньоособистісного конфлікту лежить розрив між прагненням індивіда до самоактуалізації і тими реальними результатами, яких він зміг досягти.

Теорія Віктора Франкла

У сучасному світі багато людей віддають перевагу теорії внутрішньоособистісного конфлікту, розробленої австрійським психіатром, психологом і засновником логотерапії Віктором Франклом.

Відповідно до даної концепції, пошук сенсу власного життя і боротьба за існування є основною рушійною силою в житті будь-якого індивіда. Але тільки одиницям вдається відшукати і реалізувати свій сенс життя.

Якщо ж у людини цей сенс відсутній, то він занурюється в стан екзистенціального вакууму, з-за якого кожен день для цього індивіда є порожнім, безцільним і нудним. У житті відчуває ці почуття людини відсутня не тільки сенс існування, але і ті цінності, які утворюють цей сенс. Екзистенційний вакуум, згідно теорії Франкла, лежить в основі внутрішньоособистісного конфлікту.

Теорія Олексія Леонтьєва

Радянський психолог Олексій Миколайович Леонтьєв стверджував, що внутрішньоособистісний конфлікт є частиною структури будь-якої особистості. Якщо людина має якусь мету в житті і ведучий поведінковий мотив, то це не значить, що він буде жити тільки цією метою або мотивом.

Мотиваційну сферу індивіда слід розглядати крізь призму динаміки, а не статики. Тому внутрішньоособистісні конфлікти – це нормальне для будь-якого індивіда явище.