Будь-який конфлікт можна по праву назвати складним і багатоплановим соціальним феноменом. Приймати участь у зовнішньому конфлікті можуть самі різні сторони: окремі індивіди, соціальні групи, етнічні та національні спільноти, держави і т. д.
Кожен, хто живе на нашій планеті людина може стати учасником не тільки зовнішнього, але і внутрішньоособистісного конфлікту. І в цьому немає нічого дивного, адже будь-яка особистість піддається постійним стресам і протиріч.
Ставлення людини до навколишнього світу, іншим людям і самому собі має суперечливий характер. Цей характер і обумовлює суперечливість внутрішньої структури особистості, яка знаходить свій вираз у внутриличностном конфлікті.
Що таке внутрішньоособистісний конфлікт простими словами? Які існують причини виникнення даного виду конфлікту? Які є види і форми внутрішньоособистісного конфлікту? Які способи вирішення внутрішньоособистісного конфлікту існують? У даній статті ми знайдемо відповіді на ці та деякі інші питання, що стосуються природи внутрішньоособистісного конфлікту та його впливу на наше ставлення до самих себе і навколишньої реальності.
Внутрішньоособистісний конфлікт: що це таке, простими словами?
Внутрішньоособовий (внутрішній, интраперсональный, особистісний) конфлікт – це негативне переживання в загостреній формі, яке виникає в результаті тривалого протистояння між певними структурами внутрішнього світу (мотивами, цінностями, цілями, переконаннями, принципами і т. д.) індивіда. Конфлікт даного виду не тільки відбиває суперечливі зв’язки індивіда з навколишнім світом, але і не дозволяє особистості прийняти те чи інше остаточне рішення. Людина, яка не може вирішити конфлікт всередині самого себе, втрачає здатність виробляти поведінкові пріоритети.
Внутрішньоособистісний конфлікт має неоднозначну структуру, так як суб’єкти у вигляді окремих особистостей чи груп людей не беруть в ньому участі. Витоки зародження і процес протікання конфліктів даного виду мають індивідуальний характер і виражаються у формі важких психічних переживань, які супроводжуються стресом, апатією, депресивністю, страхом і т. д.
Кожна людина переживає внутрішньоособистісний конфлікт по-своєму. Схильних до переживань індивідів интраперсональный конфлікт змушує відчувати сильні емоції і почуття. Схильні до аналізу люди використовують конфлікт даного виду для того, щоб «зануритися» в себе, зайнятися самопізнанням і стати більш досконалим людиною.
Люди, що володіють добре розвиненим почуттям гумору і відстороненим ставленням до навколишнього світу, сприймають внутрішньоособистісні конфлікти як черговий привід для того, щоб розважитись і придумати ще одну кумедну жарт.
Не виходять за межі норми внутрішньоособистісні конфлікти спонукають психічно здорового індивіда змінювати і підлаштовувати під свої потреби навколишній світ, наповнити своє життя сенсом і самовдосконалюватися. Тому такі конфлікти не тільки мають цілком природний характер, але і необхідні для того, щоб людина розвивалася і поліпшував якість свого життя.
Основні теорії внутрішньоособистісних конфліктів
Теорія Зигмунда Фрейда
Внутрішньоособистісні конфлікти серйозно почали вивчати в концедевятнадцатого століття. Про те, що існування будь-якої людини пов’язано з постійним нервовим напруженням і подоланням протиріч між сексуальними бажаннями і соціальними нормами, біологічними потягами та культурними цінностями, несвідомим і свідомим рівнями, вперше заговорив відомий психоаналітик і психолог Зігмунд Фрейд. Він стверджував, що суть внутрішньоособистісного конфлікту полягає саме в цих протиріччях.
Теорія Карла Роджерса
Представники гуманістичної психологічної школи дотримувалися абсолютно іншої теорії. Якщо вірити словами психотерапевта Карла Роджерса, то базовим компонентом будь-якої особистості є подання цієї самої особистості про саму себе і сформованим у результаті взаємодії з навколишнім світом образом власного «Я». Дана теорія отримала назву «Я‑концепція». На основі даної концепції і відбувається саморегуляція поведінкових патернів індивіда.
Карл Роджерс стверджував, що дуже часто уявлення людини про ідеальне «Я» не збігається з «Я‑концепцією». Цей дисонанс, який можна назвати внутриличностным конфліктом, може призвести не тільки до втрати внутрішнього спокою і рівноваги, але і до важких психічних захворювань.
Теорія Абрахама Маслоу
Особливою популярністю користувалася теорія внутрішньоособистісного конфлікту, розроблена американським психологом і засновником гуманістичної психології Абрахамом Маслоу. Він створив Піраміду ієрархічно організованих потреб індивіда, яка утворює мотиваційну структуру будь-якої особистості.
На першому місці в Піраміді потреб знаходяться фізіологічні потреби, на другому – потреба в безпеці, на третьому – потреба в любові, на четвертому – потреба в повазі, на п’ятому – потреба в самоактуалізації.
Потреба в самоактуалізації, яка є найвищою потребою, складається з таких елементів, як реалізація талантів та реалізація здібностей особистості. Щоб реалізувати цю потребу, індивід постійно прагне до того, щоб бути тим, ким він реально може стати. Але далеко не завжди людині це вдається.
Хоча самоактуалізація у вигляді здатності властива багатьом людям, але лише деякі особистості здатні її реалізувати на всі сто відсотків. Маслоу стверджував, що в основі внутрішньоособистісного конфлікту лежить розрив між прагненням індивіда до самоактуалізації і тими реальними результатами, яких він зміг досягти.
Теорія Віктора Франкла
У сучасному світі багато людей віддають перевагу теорії внутрішньоособистісного конфлікту, розробленої австрійським психіатром, психологом і засновником логотерапії Віктором Франклом.
Відповідно до даної концепції, пошук сенсу власного життя і боротьба за існування є основною рушійною силою в житті будь-якого індивіда. Але тільки одиницям вдається відшукати і реалізувати свій сенс життя.
Якщо ж у людини цей сенс відсутній, то він занурюється в стан екзистенціального вакууму, з-за якого кожен день для цього індивіда є порожнім, безцільним і нудним. У житті відчуває ці почуття людини відсутня не тільки сенс існування, але і ті цінності, які утворюють цей сенс. Екзистенційний вакуум, згідно теорії Франкла, лежить в основі внутрішньоособистісного конфлікту.
Теорія Олексія Леонтьєва
Радянський психолог Олексій Миколайович Леонтьєв стверджував, що внутрішньоособистісний конфлікт є частиною структури будь-якої особистості. Якщо людина має якусь мету в житті і ведучий поведінковий мотив, то це не значить, що він буде жити тільки цією метою або мотивом.
Мотиваційну сферу індивіда слід розглядати крізь призму динаміки, а не статики. Тому внутрішньоособистісні конфлікти – це нормальне для будь-якого індивіда явище.
Природа і причини виникнення особистісних конфліктів
Платон, якого можна по праву назвати одним з найбільших філософів всіх часів і народів, стверджував, що людина за своєю сутністю є дуальним, тому складається з двох різнорідних начал: тіла і душі. Саме дуальність людської сутності і визначає природу внутрішньоособистісних конфліктів.
Кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціальних комунікацій Аміна Шамильївна Руді у своїй статті «Внутрішньоособистісний конфлікт в предметному полі філософських досліджень» пише, що багатовимірність особистості як її сутність, безумовно, є ключовою детермінантою внутрішньоособистісних конфліктів. Саме природа внутрішньоособистісних конфліктів і визначає причини їх виникнення.
Всі причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів можна поділити на дві групи: внутрішні і зовнішні.
• Внутрішні причини кореняться в суперечливості психіки індивіда і боротьби різних сторін його особистості. До внутрішніх причин можна віднести такі протиріччя, як протиріччя між потребою індивіда та існуючої у соціумі певною нормою, протиріччя між соціальним статусом особистості і тією роллю, яку вона відіграє в суспільстві, протиріччя між цінностями індивіда і соціальними нормами, протиріччя між інтересами індивіда і його потребами і т. д.
• Усі зовнішні причини, які обумовлюються положенням індивіда в соціальній групі, мають один загальний ознака. Вони характеризуються неможливістю задоволення тих принципових мотивів і потреб особистості, які в тій чи іншій життєвій ситуації мають для неї глибокий зміст.
Зовнішні причини виникнення внутрішньоособистісного конфлікту – це що перешкоджають задоволенню мотивів і потреб перешкоди фізичного характеру та обмеження фізіологічного характеру, відсутність необхідного для задоволення мотивів і потреб об’єкта або об’єктів, що перешкоджають задоволенню мотивів і потреб умови соціального характеру і т. д.
Деякі фахівці виділяють групу зовнішніх причин, обумовлених рівнем соціальної організації. До цих причин відносяться такі аспекти, як невідповідність прав і відповідальності, відсутність можливостей до творчості та самореалізації, невідповідність умов праці вимогам, що пред’являються до його результатів, взаємовиключні завдання, задачі і вимоги, протиріччя між особистісними цінностями та організаційними нормами, протиріччя між соціальним статусом індивіда та його організаційної роллю і т. д.
У країнах з ринковою економікою існує ще одна зовнішня причина виникнення внутрішнього конфлікту. Цією причиною є протиріччя між морально-соціальними нормами і прагненням індивіда до отримання прибутку.
Види і форми внутрішньоособистісних конфліктів
Так як існує безліч причин і умов виникнення внутрішньоособистісних конфліктів, то класифікувати їх можна лише умовно. У реальному житті щодня виникає величезна кількість конфліктів даного типу, тому фахівці прийшли до висновку, що необхідно відшукати якесь одне певна підстава для класифікації. Цією підставою для поділу внутрішніх конфліктів на види стала ціннісно-мотиваційна сфера індивіда, так як саме вона має безпосереднє відношення до внутрішньої конфліктності особистості.
Існує шість видів внутрішньоособистісних конфліктів: адаптаційний конфлікт, конфлікт незадоволеного бажання, рольовий конфлікт, конфлікт необ’єктивною (неадекватним) самооцінки, моральний конфлікт, мотиваційний конфлікт.
Якщо будь-який з шести видів конфліктів не дозволяється протягом тривалого періоду часу, то він трансформується в невротичний внутрішньоособистісний конфлікт.
1. Адаптаційний конфлікт – це суперечність між індивідом і навколишнім його дійсністю. Даний вид внутрішньоособистісного конфлікту виникає і тоді, коли з’являються збої в процесі соціальної або професійної адаптації.
Приклади: новий працівник не може виконувати свої трудові обов’язки належним чином; новобранець не може пристосуватися до армійського режиму і т. д.
2. Конфлікт незадоволеного бажання – це протиріччя між бажанням індивіда і перешкоджає їх задоволенню реальністю. Даний вид конфлікту найчастіше виникає у людей з комплексом неповноцінності.
Приклади: індивід мріє бути схожим на обожненої їм знаменитість, але має абсолютно інший зовнішністю; людина мріє жити в достатку, але реальний стан справ не дозволяє йому реалізувати це бажання і т. д.
3. Рольовий конфлікт – це проблеми, які виникають у процесі розуміння пред’являються самою особистістю вимог до виконання тієї або іншої ролі або неможливість індивіда реалізовувати кілька ролей одночасно.
Приклади: у працівника поліції виникають труднощі, коли йому потрібно заарештувати свого хорошого друга; вчителька може не знати, як поводитися в тому або іншому випадку з учнем, який є її сином і т. д.
4. Конфлікт необ’єктивною (неадекватним) самооцінки – протиріччя між домаганнями людини і його реальним внутрішнім потенціалом.
Приклади: у людини завищена чи занижена самооцінка; людина хоче зайнятися самовдосконаленням, але не бажає залишати звичну зону комфорту і т. д.
5. Моральний конфлікт – протиріччя між бажанням індивіда і його обов’язками, між прихильностями особистого характеру та морально-соціальними принципами і нормами.
Приклади: у одруженого чоловіка з’являється можливість зав’язати стосунки з дівчиною, до якої він відчуває потяг і інтерес; пацифисту необхідно взяти в руки зброю і захищати своїх близьких, інакше їх вб’ють і т. д.
6. Мотиваційний конфлікт – це суперечність різних за характером мотивів, боротьба між підсвідомими прагненнями індивіда та існуючими міркуваннями безпеки.
Приклади: чоловік відчуває певні труднощі, так як не може зробити вибір між зустріччю зі шкільними приятелями і прогулянкою з дружиною; хлопець хоче почати займатися єдиноборством, але боїться синців і травм і т. д.
Кожен з перерахованих вище видів внутрішньоособистісних конфліктів виражається в одній з шести існуючих форм.
Формами вираження внутрішньоособистісних конфліктів є такі форми, як:
- неврастенія (безсоння, пригнічений стан, зниження рівня працездатності),
- раціоналізм (виправдання способу життя, дій і вчинків),
- ейфорія (сміх крізь сльози, підвищення настрою на публіці),
- номадизм (бажання всебічно змінити оточення),
- регресія (примітивізм і відмова від відповідальності),
- проекція (негативний і негативний ставлення до навколишнього світу, використання зайвої критики).
Прояв внутрішніх конфліктів
Внутрішньоособистісний конфлікт виявляється в когнітивній, поведінковій та емоційних областях. Деякі фахівці виділяють ще й четвертий вид прояву внутрішньоособистісних конфліктів – інтегральні показники.
» Когнітивна область – це проблеми з самооцінкою і самоідентифікацією, перешкоди, які негативно впливають на прийняття оптимального рішення і його реалізацію.
Приклади: у людини знижується самооцінка; індивід відчуває певні труднощі у прийнятті рішень; особистість відчуває сумніви в своїх власних принципах, мотиви і прагненнях; у людини виникає суперечливість у сприйнятті власного образу і т. д.
» Внутрішньоособистісний конфлікт в поведінковій сфері проявляється у вигляді відсутності задоволеності здійснюваної діяльності, грубому спілкуванні з оточуючими людьми та інших негативних змін у поведінці індивіда.
Приклади: у людини знижується рівень продуктивності, а якість роботи істотно падає; особистість відчуває незадоволеність власною діяльністю; з колегами та рідними людина починає спілкуватися грубо і на підвищених тонах і т. д.
» У емоційної сфері конфлікти цього виду виникають у формі негативного мислення, цинізму, нігілізму, підвищення рівня емоційної напруженості. Людина відчуває психоемоційне напруження і серйозні переживання, що мають негативний характер.
Приклади: людина втрачає інтерес до життя; індивід стає апатичним; людина впадає в депресивний стан; особистість живе в постійному стресі і т. д.
» Прояв внутрішньоособистісних конфліктів у вигляді інтегральних показників – це комплексні порушення психіки індивіда.
Приклади: у людини посилюється психологічний, або емоційний стрес; в індивіда присутні порушення в адаптаційний механізм; у особистості спостерігаються порушення тривалого характеру, які не дають йому пристосуватися до нових обставин і т. д.
4 основних способу вирішення конфліктів интраперсональных
Вирішення внутрішньоособистісного конфлікту – це процес, основне завдання якого полягає у відновленні внутрішньої гармонії, повернення внутрішнього спокою, зниження рівня інтенсивності суперечливих установок, очищення свідомості і поліпшення якості життя. Цей процес допомагає людині сформувати більш глибокі й усвідомлені життєві установки і цінності.
Вирішення внутрішньоособистісного конфлікту залежить від темпераменту індивіда, його вольових якостей, статевовікових особливостей, світоглядних установок, досвіду в даній сфері і здатності долати самого себе. Чим швидше людина навчиться приймати себе таким, яким він є, і почне ставитися до свого життя як до цікавої подорожі, в процесі якого його чекають злети і падіння, успіхи і невдачі, білі і чорні смуги, тим простіше йому буде дозволити внутрішньоособистісний конфлікт і змінити своє існування в кращу сторону.
Існує безліч способів розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів. Пропонуємо вашій увазі найбільш популярні і ефективні з них.
1. Проаналізуйте ситуацію. Заспокойтеся і зробіть об’єктивну оцінку ситуації, що склалася. Спробуйте взяти її під свій контроль: спочатку визначте, які негативні емоції ви відчуваєте, а потім постарайтеся відшукати ті протиріччя, які викликають у вас ці негативні відчуття.
Оцініть важливість конфлікту для самого себе. Яка саме роль відведена вам у цьому конфлікті? Як внутрішньоособистісний конфлікт впливає на ваше повсякденне життя? Які наслідки можуть виникнути у вашому житті?
Як тільки ви дасте оцінку конфлікту і зможете відшукати причини його виникнення, вам необхідно виявити сутність цієї проблеми. В процесі пошуку істини будьте чесні з собою і не тіште себе ілюзіями. Ніколи не відкладайте вирішення проблеми на завтра або післязавтра!
Чому ця проблема так чіпляє вас? Які дії вам потрібно зробити? Як ви будете реагувати, якщо така ж або подібна проблема ще раз виникне у вашому житті? Чесно дайте собі відповідь на ці питання і постарайтеся зрозуміти, що саме вам потрібно змінити в собі, щоб конфлікт успішно розв’язано.
2. Дійте! Сублімація негативних емоцій в активну діяльність – один з кращих способів розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів. Займіться спортом, зануритися у творчість, прочитайте цікаву книгу або подивіться нещодавно вийшов у прокат фільм, запропонуйте свою допомогу тим людям, які її потребують, нагодуйте бездомних тварин і т. д. У вас не повинно залишатися ні хвилини вільного часу!
3. Використовуйте релаксаційні техніки. Медитація, афірмації, аскези, йога, психологічні тренінги та інші релаксаційні техніки допоможуть вам очистити свідомість від непотрібних думок, позбутися негативних життєвих установок, знайти вихід з неприємної ситуації і змінити життя на краще!
4. Навчіться прощати. Вміти прощати потрібно не тільки оточуючих людей, але і самого себе. Не займайтеся самобичуванням, самоїдством і самозвинуваченням. Ідеальних людей не існує! Кожен з нас робить помилки, і в цьому немає нічого страшного.
