Теорія особистості Юнга: 4 основних архетипа, суть теорії

Карла Густава Юнга можна по праву назвати одним з найбільш видатних психотерапевтів і психологів сучасності. Будучи перспективним і багатообіцяючим учнем самого Зігмунда Фрейда, Юнг не побоявся кинути виклик своєму вчителю і відійти від створеної знаменитим австрійським психологом класичної теорії особистості. Завдяки виникли між учителем і учнем у 1912 році розбіжностей світ дізнався про незвичайне і досить-таки глибинної юнговской теорії особистості.

У персонологической традиції теорія особистості Юнга є найбільш складною, полемічної та неортодоксальної. На відміну від Зігмунда Фрейда, теорія особистості базується на агресії і пригнічених потягах сексуального характеру, свою теорію особистості Карл Юнг побудував на основі сформованих у процесі еволюції глибинних образів або архетипів.

Юнгу вдалося створити унікальну, оригінальну і представляє величезний науковий інтерес теорію, яка помітно відрізняється від всіх інших існуючих підходів до детального вивчення особистості. У цій статті розглянемо основні положення теорії особистості Карла Юнга!

Кілька цікавих біографічних фактів з життя Карла Густава Юнга

Карл Густав Юнг народився в 1875 році в Швейцарії в сім’ї пастора реформаторської церкви. У 1895 році юнак вступив в Базельський університет і почав вивчати там медицину. Через п’ять років, у 1900 році, Юнг не тільки обіймав посаду асистента відомого швейцарського психіатра Эйгена Блейлеру в одній з психіатричних клінік Цюріха, але і почав спілкуватися з австрійським психіатром Зигмундом Фрейдом.

Після написання Юнгом у 1903 році дисертації, в якій мова йшла про патології та психології окультних феноменів, і публікації наукової праці про словесних асоціаціях в 1906 році, між уже літнім Фрейдом і молодим Карлом склалися тісні стосунки не тільки професійного, але і чисто дружнього характеру.

Вчені спілкувалися, дружили і працювали разом до тих пір, поки Юнг у 1912 році опублікував свій черговий працю про психологію несвідомого, лібідо, символи і метаморфози. Теоретичні відмінності між основними ідеями Фрейда та Юнга, які були виявлені в новій роботі Карла Густава, стали причиною розриву особистих і професійних відносин.

Ні Фройд, Ні Юнг, незважаючи на раніше існувала тісну дружбу, не змогли зізнатися в тому, що вони можуть просто помилятися. Хоча Карл і не відмовився повністю від основних позицій фрейдівського психоаналізу, але він ніяк не міг погодитися з тим, що домінуючу роль в мотивації особистості будь-якої людини грають сексуальні потяги і агресія. У Юнга були власні погляди на такі концепції, як лібідо і несвідоме.

Завдяки цим відрізняється від точки зору Фрейда поглядам Юнг зумів створити унікальну теорію особистості і засновану на обраних положеннях класичного психоаналізу аналітичну психологію.

Після нетривалої хвороби у 1961 році Карл Густав Юнг покинув цей світ.

Суть теорії особистості Юнга

Щоб зрозуміти, у чому ж саме полягає суть теорії особистості Юнга, необхідно згадати основні положення фрейдівського психоаналізу. Фрейд стверджував, що поведінка будь-якої особистості обумовлене тими несвідомими мотивами, які ґрунтуються на сексуальному потязі. Причиною неврозів, депресій та інших внутрішніх конфліктів є неминучі протиріччя між усвідомлюваною і неусвідомлюваної частинами однієї і тієї ж особи.

Усвідомлювана частина особистості або «супер-его» знаходиться в перманентному стані природних суперечностей з обумовленими тваринної сутністю людини неусвідомленими імпульсивними бажаннями, яким Фрейд дав назву «ід». Чому ж виникають суперечності між «супер-его» і «ід»? Вся справа в тому, що існуючі моральні, етичні і соціальні установки спрямовані на придушення тваринної сутності людини.

Висунуті ж Карлом Юнгом ідеї, що стосуються несвідомого і лібідо, далеко не в усьому збігалися з ідеями Зигмунда Фрейда. Деякі ж погляди швейцарця на несвідоме грунтувалися на досить-таки екзотичних і не зовсім прийнятні для того часу засадах.

Хоча Карл Юнг і погоджується з фрейдовской ідеєю лібідо, але він стверджує, що сексуальна функція не є основною функцією лібідо. Згідно Юнгу, лібідо як джерело природного протиріччя – це не тільки сексуальна енергія, а якась певна психічна енергія. Сексуальна ж енергія є всього лише частиною якоїсь психічної енергії. Сексуальна потреба, як і будь-яка інша необхідність, виходить на перший план лише тоді, коли стає актуальним та пріоритетним для тієї чи іншої особистості.

Цікаве:  Чи повинна жінка працювати, якщо чоловік може забезпечити і чому

Якщо розглядати лібідо з точки зору Карла Юнга, то джерелом психологічних проблем може стати не тільки незадоволена сексуальна потреба, але і будь-яка інша потреба, що виходить за рамки неусвідомлених тварин поривів. Юнг стверджував, що тваринна або базова енергія проявляється не тільки в області неусвідомлених потреб тварин, але і в тих видах діяльності, де людина діє на усвідомленому рівні.

Мотиви розвитку особистості, на відміну від Фрейда, Юнг розглядав у зовсім іншому контексті. Створена Фрейдом ідея про комплексі Едіпа пояснюється Юнгом наступним чином: дитина відчуває сильну прихильність до матері, так як саме мати задовольняє базові потреби малюка в теплі, безпеці, їжі і т. д. Сексуальна ж енергія як мотив стає актуальною в період статевого дозрівання дитини, а не в перші роки його життя. Хоча Юнг і не заперечує, що діти можуть відчувати сексуальний потяг і до настання статевого дозрівання, але такі прояви швейцарець відносить до фрагментарним. Юнг розглядає їх не окремо, а крізь призму інших потреб психічного характеру.

Говорячи про те, чим саме визначаються пориви і мотиви особистості в поточний момент часу, Фрейд стверджував, що дитячий період розвитку і отриманий в минулому досвід є основою людської особистості. Згідно з Юнгом, розвиток особистості триває протягом усього її життя, а не зупиняється в дитячому або підлітковому віці.

Юнг стверджував, що будь-яка людина може в будь-якому віці змінитися самим кардинальним чином, тому його пориви і мотиви визначаються не тільки отриманими в дитячому віці емоційними травмами, але і тими актуальними завданнями та мотивами, які існують або будуть існувати в майбутньому.

Структура особистості за Юнгом Карлу

При поверхневому ознайомленні зі структурою особистості Юнга можна вирішити, що вона нічим не відрізняється від структури особистості, придуманої Фрейдом. Насправді між ними є певні відмінності.

Юнг стверджує, що особистість, душу або психіка людини складається з таких трьох елементів, як ЕГО, Особисте несвідоме і Колективне несвідоме. Розглянемо кожен з елементів більш детально.

ЕГО

ЕГО є центральною частиною людської свідомості. Ця частина свідомості людини відповідає за ідентифікацію особистості, так як вона включає в себе відчуття, спогади, думки і почуття. Саме завдяки центральній частині свідомості людина сприймає себе як окремо існуючу особу, раціонально дивиться на світ і веде себе свідомо, а не підпорядковується тваринним інстинктам.

Особисте несвідоме

Особисте несвідоме можна порівняти з житлом, в якому зберігається колись усвідомлювана, але з тих чи інших причин витиснута і забута інформація особистого характеру. Юнг на відміну від Фрейда стверджував, що особисте несвідоме містить у собі комплекси – емоційно заряджені частинки психіки, які існують практично автономно. Комплекси, будучи окремими психічними сутностями, справляють істотний вплив на загальний стан і поведінку людини.

Чому ці комплекси виникають? Причиною їх виникнення є ті особисті травмуючі ситуації, які знаходилися по відношенню до людського его в опозиції, а тому не могли бути ним усвідомлені і прийняті. Такі неусвідомлені травмуючі ситуації з часом переміщуються в підсвідомість.

З свідомої частини особистості небажані травмуючі ситуації поміщаються в особисте несвідоме за допомогою вольового зусилля ЕГО. В особистому ж несвідомому травмуючі ситуації продовжують існувати. Як тільки людина потрапляє в ситуацію, схожу з тією, при якій вони виникли, травмує матеріал знову нагадує про себе і «спливає» на поверхню свідомості.

Цікаве:  Почуття страху і тривоги ночами: причини і що робити

Юнг вірив, що кожному вміщеного в особисте несвідоме комплексу відповідає переконання або ідея антагоністичного характеру. Таке переконання, яке по праву можна назвати одним з найважливіших елементів переміщення комплексу в особисте несвідоме, в явному вигляді присутня в усвідомленої людиною частини психіки.

Свобода волі людини через поміщених в особисте несвідоме комплексів порушується. Людина, потрапивши в якусь певну життєву ситуацію, не веде себе так, як того вимагає існуюча реальність, а потрапляє під вплив того або іншого внутрішнього комплексу, придбаного в минулому.

Щоб утримувати травмує матеріал у підсвідомості, людині необхідно постійно витрачати велику кількість психічної енергії. Втрата психічної енергії стає причиною виникнення психологічного напруження, яке негативно впливає на повсякденне існування людини і значно погіршує якість його життя.

Зберігаються в особистому несвідомому комплекси деструктивно впливають не тільки на поведінку, але й на світовідчуття людини. Під впливом комплексів у індивіда змінюється стиль життя, його спосіб мислення і поведінку.

Колективне несвідоме

Якщо в особистому несвідомому зберігаються травмуючі комплекси особистого характеру, то колективне несвідоме є вмістилищем загальної бази даних всього людства. У колективному несвідомому зберігається накопичена за тисячі років еволюції інформація про всезагальній пам’яті людства.

Ця інформація є колективним спадщиною всіх тих людей, які жили на Землі до нас. Вона існує в підсвідомості кожного з нас у вигляді образної прихованої форми. При настанні певних умов ця інформація стає доступною для усвідомлення, але тільки у вигляді тих чи інших образів (під час сну, гіпнозу тощо).

У колективного спадщини є свої носії. Носіями образів колективного несвідомого є володіють енергетичною потужністю і особливим (сакральним) значенням архетипи – первинні модулі або образи психіки, що несуть відповідальність за поведінку людей на інстинктивному рівні, сприйняття ними навколишнього світу за допомогою тих базових принципів та ідей, які, не маючи між собою ніяких прямих зв’язків і незважаючи на існуючі культурні відмінності, практично нічим не відрізняються один від одного.

Завдяки колективному несвідомому представники абсолютно різних культур одну і ту ж життєву ситуацію сприймають практично однаково. Юнг стверджував, що кожен архетип несе певну відповідальність за те, як саме буде вести себе певна людина або група людей у тих чи інших життєвих ситуаціях.

Основні архетипи, за Юнгом Карлу

Так як існує необмежену кількість повторюваних (схожих, типових) життєвих ситуацій, то немає нічого дивного в тому, що і кількість архетипів відповідає кількості життєвих ситуацій. З усіх існуючих архетипів Карл Юнг виділяв такі основні архетипи: Персона (Маска), Тінь, Аніма, Анімус, Самість. Розглянемо кожен з архетипів більш детально.

Персона

Персона (Маска) – один з найважливіших архетипів у розвитку особистості. Персоною є та частина особистості людини, яка спрямована на взаємодію з соціумом.

Завдяки Масці людина може вступати в контакт і знаходити спільну мову з оточуючими його людьми.

Існує безліч різновидів Персони. Залежно від обставин людина може використовувати ту чи іншу різновид Маски.

Основна функція Персони полягає в тому, щоб відшукати і зімітувати той прийнятний образ самої людини, який зможуть прийняти інші члени суспільства. Персона не тільки сприяє створенню потрібного соціального образу, але і допомагає сховати від оточуючих людей те, ким людина є насправді.

Маску по праву можна назвати тією частиною особистості індивіда, яка відповідає за успіх у соціальній сфері. Але даний архетип іноді несе в собі не тільки користь, але і шкоду. Багато людей настільки зливаються з цією частиною своєї особистості, що забувають про те, ким вони є насправді. Маска починає підкоряти людини і перетворює його у свого раба.

Цікаве:  Часта зміна настрою у жінок і чоловіків: причини і що робити

Суть Персони полягає в тому, щоб постійно змінюватися і пристосовуватися до нових умов, що виникають у житті кожної людини.

Тінь

Тінь – це архетип особистості, який несе відповідальність за її тваринну і інстинктивну частина. Тінь являє собою ті сексуальні, егоїстичні, агресивні та інші природні імпульси, які відкидаються і самою людиною, і іншими представниками соціуму.

Хоча люди і схильні до придушення тваринної частини власної особистості, але Юнг стверджував, що Тінь має двоїстою сутністю. Даний архетип одночасно поєднує в собі два протилежних за своїм значенням аспекти: явні проблеми для індивіда і потужний джерело універсальної енергії. Цю універсальну енергію особистість може направити в творче русло або використовувати в будь-яких інших мирних цілях.

За Карлом Юнгом, Персона і Тінь – це два найважливіших для особистості архетипу, які є базисним ядром (структурою) колективного несвідомого. Справа в тому, що Маска і Тінь, на відміну від інших існуючих архетипів, несуть відповідальність за самосвідомість індивіда, тому проявляються як в особистому несвідомому, так і на свідомому рівні.

Завдання ЙОГО полягає в тому, щоб встановити оптимальний баланс між Персоною і Тінню і створити певну гармонію. Таке може статися лише в тому випадку, якщо енергія Тіні не розтрачується даремно, а спрямовується у потрібне русло, а Персона використовується лише як практичний інструмент для комфортної соціального життя.

Аніма

Аніма – це чоловічий архетип, який пов’язаний з образами матері і жінки. Даний архетип для представників чоловічої статі є ідеалом материнства і демонструє всі ті якості, якими, згідно з чоловічою логікою, повинна мати ідеальна жінка.

Аніма представляє собою не тільки ідеал жіночності та материнства, але і уособлює ту жіночу сторону будь чоловічої сутності, яка знаходиться на несвідомому рівні. Саме Аніма надає особливий вплив на чоловіка тоді, коли вона знаходиться у пошуку підходящої саме йому партнерки.

Аніма в чоловічому характері проявляється у вигляді ірраціональної і алогічною імпульсивності, чуттєвості і надмірної емоційної активності. Якщо ж чоловік буде придушувати в собі Аніму, то він втратить важливу частину самого себе, перестане гармонійно і правильно розвиватися, буде відчувати всередині себе гнітючу порожнечу і не зможе побудувати гармонійні стосунки з представницею протилежної статі.

Анімус

Анімус – це жіночий архетип, який являє собою ідеальний образ чоловіка, батька, чоловіка, брата. Анімус є і чоловічою частиною особистості будь-якої представниці жіночої статі.

Анімус у жіночому характері проявляється у вигляді активного прагнення до домінування, агресивного і зухвалої поведінки в колі близьких людей та суспільстві, логічного та раціонального мислення, самостійності. Якщо жінка буде придушувати в собі Анимуса, то в розвитку її особистості будуть виникати серйозні збої, що призведе до того, що якість життя такої жінки помітно погіршиться.

Самість

Самість – архетип, який демонструє те, якою людина є насправді. В звичайних життєвих умовах даний архетип особистості практично не проявляється. Щоб Самість стала ядром усієї особистісної структури індивіда, людині необхідно пройти певний обряд, який Юнг назвав Индивидуацией.

Индивидуация – це особливий акт, завдяки якому всі суперечливі в звичайних умовах внутрішні структури спочатку приходять в рівновагу, а потім з’єднуються і стають єдиною гармонійною і збалансованою структурою. Тільки після Індивідуації Самість стає визначальним архетипом.

Юнг стверджував, що архетип Самість, хоч і є головною метою існування будь-якої людини на планеті Земля, але зустрічається вкрай рідко. Самість – це втілення природної людської релігійності в її первозданному вигляді.

Завдяки Самості, яка на несвідомому рівні сприяє внутрішньому розвитку особистості, якість життя індивіда, істотно поліпшується. Людина, пізнав Самість, насолоджується кожним днем свого життя і завжди прагне до кращого.