Коли і чому виникла теорія когнітивного дисонансу?

Леон Фестингер

У 1957 році американський психолог і експерт у сфері психології регуляції мислення Леон Фестингер, взявши за основу теорію структурного балансу Хайдера і теорію поля Левіна, сформулював теорію когнітивного дисонансу. Поштовхом до створення теорії послужили поширилися після землетрусу в одному з американських штатів чутки. Фестингер, бажаючи пояснити і чутки, і щиру віру в них багатьох жителів США, зробив наступний висновок: люди завжди прагнуть до внутрішнього рівноваги між особистими мотивами, що визначають їх поведінку, і одержуваної ззовні інформації.

До Леона Фестингера практично ніхто з учених не займався дослідженням мотиваційного процесу та його когнітивних складових на серйозному рівні. Він зумів довести, що будь-яка особистість прагне зробити своє сприйняття реального світу зв’язковим і впорядкованим.

Кожна людина хоче не тільки пізнати внутрішню гармонію, але й зберегти її. Всі погляди і установки, які притаманні тій або іншій людині, об’єднуються в систему, всі елементи якої узгоджуються між собою. Практично аналогічне згоду існує і між тим, у що вірить людина, і тим, як він надходить.

Фестингер сформулював дві гіпотези своєї теорії. У першій гіпотезі мова йде про те, що людина, що зазнає когнітивний дисонанс, буде робити все можливе, щоб знизити рівень невідповідності між конфліктуючими установками. Так як індивід не хоче відчувати психічний дискомфорт, то він прагне якомога швидше зробити так, щоб між конфліктуючими установками виникло відповідність (консонанс).

Друга гіпотеза звучить наступним чином: «Людина, що зазнає когнітивний дисонанс, не тільки прагне встановити відповідність між конфліктуючими установками, але й у майбутньому буде активно уникати тієї інформації і тих життєвих ситуацій, які можуть викликати такий стан або підвищувати його рівень».