Методи діагностики
Перші ознаки захворювання можуть викликати сумніви щодо постановки діагнозу. Тому, після того, як фахівець збере анамнез, він призначить проведення певних досліджень, серед яких можуть бути:
- розгорнутий аналіз крові, клінічний, так і біохімічний;
- визначення показника вітаміну B12, а також фолієвої кислоти;
- призначає аналізи на визначення рівня гормонів щитовидної залози, а також ультразвукове дослідження даного органу;
- аналіз крові на сифіліс і ВІЛ;
- електроенцефалографія;
- ЕКГ;
- КТ або МРТ з метою виключення гематом, пухлин, гідроцефалії;
- визначення рівня амілоїду в лікворі;
- оцінка зіниць при введенні мідріатиків (при даному захворюванні спостерігається їх розширення);
- виявлення дефектного алелю Е4 гена АроЕ.
Терапія
Лікування хвороби Альцгеймера передбачає дії медиків, спрямовані на уповільнення прогресування захворювання, так як повністю вилікувати цю недугу не представляється можливим.
Можуть призначатися медикаменти (інгібітори), серед яких препарати, спрямовані на поліпшення уваги, на розвиток самостійності:
- Арисепт — підходить пацієнтам із середньою і легкою стадією захворювання;
- Реминил — загальний спектр дії, також призначається при середньої і легкої стадії, часто його прописують людям з проблемами серцево-судинної системи, недостатністю кровообігу в ЦНС;
- Экселон — надає блокування ацетилхолінових ферментів, які впливають на формування недоумства, проблем з пам’яттю (призначається пацієнтам з вираженою стадією захворювання);
- Мемантин — виписують при важкій стадії.
Важливо знати, що препарат повинен бути призначений виключно лікарем, так як кожне з цих засобів має певні протипоказання, підійде не кожному пацієнту.
Позитивний ефект від прийому медикаментів настає приблизно на сьому — восьму тиждень від початку лікування, якщо дотримувалися всі рекомендації лікаря.