Можливі причини

На розвиток страху можуть вплинути різні чинники. До найбільш часто зустрічаючихся відносять:

• надмірне дитяча уява — коли дитина бачить всіляких чудовиськ в темряві, наприклад, під ліжком або у шафі;
• подія з минулого, яке реально мало місце, наприклад, малюк застряг в ліфті або його вкусила собака;
• невроз – при наявності даної причини обов’язково потрібна консультація невролога;
• регулярні конфлікти в сім’ї — малюк вважає, що саме він є причиною батьківських сварок, відчуває глибоку провину за те, що відбувається;
• висока тривожність батьків може викликати дитячий страх;
• регулярне залякування дитини, наприклад, коли батьки погрожують віддати малюка циганам або іншої тітки або, що ще гірше, бабайке;
• результат перегляду негативних фільмів, комп’ютерних ігор з кривавими сценами;
• важкі стосунки з ровесниками. У ситуації, коли дитина регулярно опиняється в центрі уваги задирака, які вдаються до образ, насмішок. З часом він починає боятися спілкування з однолітками, в подальшому може відчувати страх перед виходом на вулицю.

Існують певні чинники, які впливають на посилення розвинувся страху або збільшення кількості фобій. До них відносять:

• вкрай суворе виховання;
• нервово-психічні перенапруження матері;
• дорослішання в неповній сім’ї;
• наявність різних страхів у батьків;
• гіперопіка.

Я в дитинстві боялася темряви. Мама залишала включеним світло в коридорі. Тільки в тринадцять років мені вдалося подолати цей страх. Моя сестра з дитинства боїться павуків, по всій видимості, цей страх збережеться з нею на все життя. Племінниця, відправившись вперше на море, дуже злякалася, доходило до істерики, коли її підносили до води.