Доброго часу доби, шановні читачі. Дана стаття присвячена дитячим страхам. Ви дізнаєтеся, з яких причин вони виникають. З’ясуйте, як проявляються. Вам стане відомо, як перемогти страх дитини, а також, які дії є неприпустимими в такій ситуації.

Визначення поняття і класифікація

Дитячими страхами називають специфічне занепокоєння, переживання тривоги, що з’являється в якості відповідної реакції організму на живу загрозу, іноді уявну. Супроводжується цей стан зміною емоційного фону, порушенням дихання, прискоренням серцебиття, напругою м’язів. Дитина буде уникати ситуацій, які, на його думку, є потенційно небезпечними, буде боятися залишатися наодинці з собою.

Розрізняють такі страхи:

• надцінність – страхи виникають шляхом фантазування малюка, народжуються при наявності певних обставин;
• нав’язливі – легко викликають почуття паніки, засновані на конкретних ситуаціях життя, наприклад, боязнь висоти, собак;
• маячні виникла фобія не піддається логічному поясненню. Наприклад, малюк впав, відправившись на прогулянку в нових черевичках. Після цього він починає боятися не падіння, а носіння цього взуття.

За характером виникнення розрізняють такі види страху у дітей:

• ситуативні — засновані на пережитої небезпечної ситуації;
• особистісні — результат особливостей дитячої психіки, наприклад, наявність невпевненості в собі, сором’язливість. Страх може виникати при знаходженні в незвичній обстановці.

За ступенем реальності:

• уявні — придумані фантазією дитини;
• реальні — які дійсно мають місце.

По глибині протікання:

• гострі з’являються при певних ситуаціях;
• хронічні, що мають тривалий перебіг, часто діагностуються у дітей, що мають підвищену тривожність.

Можливі причини

На розвиток страху можуть вплинути різні чинники. До найбільш часто зустрічаючихся відносять:

• надмірне дитяча уява — коли дитина бачить всіляких чудовиськ в темряві, наприклад, під ліжком або у шафі;
• подія з минулого, яке реально мало місце, наприклад, малюк застряг в ліфті або його вкусила собака;
• невроз – при наявності даної причини обов’язково потрібна консультація невролога;
• регулярні конфлікти в сім’ї — малюк вважає, що саме він є причиною батьківських сварок, відчуває глибоку провину за те, що відбувається;
• висока тривожність батьків може викликати дитячий страх;
• регулярне залякування дитини, наприклад, коли батьки погрожують віддати малюка циганам або іншої тітки або, що ще гірше, бабайке;
• результат перегляду негативних фільмів, комп’ютерних ігор з кривавими сценами;
• важкі стосунки з ровесниками. У ситуації, коли дитина регулярно опиняється в центрі уваги задирака, які вдаються до образ, насмішок. З часом він починає боятися спілкування з однолітками, в подальшому може відчувати страх перед виходом на вулицю.

Існують певні чинники, які впливають на посилення розвинувся страху або збільшення кількості фобій. До них відносять:

• вкрай суворе виховання;
• нервово-психічні перенапруження матері;
• дорослішання в неповній сім’ї;
• наявність різних страхів у батьків;
• гіперопіка.

Я в дитинстві боялася темряви. Мама залишала включеним світло в коридорі. Тільки в тринадцять років мені вдалося подолати цей страх. Моя сестра з дитинства боїться павуків, по всій видимості, цей страх збережеться з нею на все життя. Племінниця, відправившись вперше на море, дуже злякалася, доходило до істерики, коли її підносили до води.

Вікові особливості

• Малюка від народження до піврічного віку можуть лякати різкі рухи і гучні звуки. Може бути страх втрати матері.
• Від семимісячного віку до року дитину лякають гучна музика, звук пилососа, незнайомі люди, зміна обстановки. Малюк боїться висоти, його лякає зливний отвір в басейні або у ванній.
• Від рочку до двох років. Попередні страхи можуть зберігатися. Крім цього, додається боязнь травмування, малюка дуже лякає розставання з батьками. Не виключено виникнення страху нічних кошмарів.
• Від двох до трьох років. Дитина також боїться розлучитися з батьками, при цьому він починає відчувати страх перед відчуженням мами чи тата. Малюка в такому віці може налякати розлучення батьків, поява ще однієї дитини, смерть одного з родичів. Також дитину лякають природні явища, присутній страх сновидінь, зокрема, якщо малюка переслідують нічні кошмари.
• Від п’яти до семи років. Малюк може боятися загубитися або залишитися наодинці з собою. Його починають лякати всілякі монстри, які виникають в його уяві. Також можуть виникнути шкільні страхи зважаючи вступу у 1 клас. Може розвиватися страх фізичного насильства.
• Від семи до восьми років. Все ще присутні шкільні страхи, малюк може боятися запізнитися на урок, отримати погану оцінку за невиконане завдання. Дитини лякає неприйняття з боку батьків, однолітків та вчителі. Виникає боязнь темних приміщень, реальних катастроф, також все ще зберігається страх фізичного насильства.
• Від восьми до дев’яти років. Дитина боїться зазнати невдачі у грі або в навчанні, його лякає можливість сварки з батьками, їх втрата. Також є боязнь фізичного насильства.
• Від дев’яти до одинадцяти років. Малюка лякають невдачі у спорті та навчанні, він боїться поганих людей (злодіїв, хуліганів). Може мати місце страх висоти, страх захворіти серйозним недугою. Можливе виникнення фобій перед деякими тваринами, особливо собаками, павуками і зміями.
• Від одинадцяти до тринадцяти років. У підлітка виникає страх видатися невдалим, дурним або негарним, особливо поруч зі своїми ровесниками. Може виникати страх сексуального насильства, страх смерті.

Характерні прояви

Грудної малюк сильно плаче, коли відчуває страх. Старші діти вже більш активно демонструють наявність страхів. Так вказувати на те, що дитина чогось боїться, можуть наступні прояви:

• часті істерики;
• енурез;
• тики, заїкання;
• втрата апетиту;
• дитина ходить по п’ятах за мамою, не відпускає ні на хвилину;
• малюк часто плаче або навпаки веде себе надто агресивно;
• дитина часто ховає обличчя руками, як ніби закривається від когось;
• вирушаючи спати, малюк накривається з головою ковдрою (так він ховається);
• страхи проявляються в малюнках — дитина буде малювати або специфічні зображення, або використовувати темні кольори при малюванні, особливо чорний;
• у карапуза є якась нав’язлива звичка, наприклад, він може постійно гризти нігті, чіпати гудзик на своїй кофтині або смоктати пальчик.

Діагностика

Нерідко страхи проявляються в малюнках дитини

Фахівець може призначити певні методики, які дозволять виявити причини виникнення дитячого страху.

• Ліплення або малювання. Дитині дається завдання зобразити те, чого він боїться. Фахівець оцінює внутрішній стан по зображеному, за використаним квітам, чіткості ліній, формі.
• Продовження казки чи історії. Таке метод застосовуємо у дітей, які досягли п’ятирічного віку. Малюкові буде запропоновано продовжити розповідь. Психолог оцінить його стан того, яким чином буде розвиватися історія.
• Бесіда з дитиною, при якій фахівця вдається виявити болючі місця.

Що робити

• Яким би безглуздим вам не здавався страх дитини, ви повинні поставитися до нього з усією відповідальністю.
• Можна спробувати поговорити з малюком про те, чого він боїться. Тільки робити це потрібно вкрай обережно.
• Якщо ситуація дозволяє, можете розповісти про те, як і коли самі боялися того, що зараз лякає карапуза, і що зуміли перемогти свій страх (розкажіть, як саме ви це зробили).
• На прийомі у психолога можуть застосовуватись різні методики для позбавлення малюка від страху:

• арт-терапія — за допомогою образотворчого мистецтва дитині вдається подолати свою фобію;
• музикотерапія — фахівець підбирає спеціальні мелодії, які надають розслабляючий і заспокійливий ефект;
• ароматерапія — психолог підбирає аромати, які сприятливо впливають на нервову систему малюка;
• танцетерапія — музика і танцювальні па вчать малюка розуміти мову свого тіла, відволікають його від всіляких страхів, дозволяють навчитися корекції емоційного стану;
• кольоротерапія — в основу цього методу входить оформлення робочого, особистого, ігрового простору з використанням конкретних кольорів, що дозволяє знизити тривожність;
• казкотерапія — дитині допомогою розповіді демонструють, як якийсь персонаж казки відчував схожий страх, але зумів його тим чи іншим чином побороти.

• При наявності нав’язливих страхів і неврозів дитині можуть призначати медикаментозне лікування, яке буде включати в себе заспокійливі засоби, вітамінотерапію.

Які дії є неприпустимими

Неприпустимо лаяти дитину за його страхи

• Ніколи не висміюйте дитячі страхи в присутності інших людей. В такий момент ви будете виглядати зрадником в очах дитини.
• Ні в якому разі не карайте дитину за боягузтво. Необхідно зрозуміти, якщо дитина чогось боїться — це неспроста, треба розібратися з причиною страху, а не пригнічувати дитину, принижуючи його гідність. Такими діями ви тільки погіршили ситуацію. Малюк може почати приховувати свої почуття, при цьому страх нікуди не дінеться, з часом переросте в невротичний стан, що призведе до багатьох небажаних наслідків.
• Ніколи не з’ясовуйте стосунки з членами своєї сім’ї в присутності карапуза. Негативна атмосфера в сім’ї призводить до зміцнення розвинулися страхів і формування нових.
• Не варто вдаватися до методу «Клин клином вибиває». Ви повинні розуміти, що психіка дитини більш ніжна і вразлива, неприпустимо йти напролом, зіштовхуючи його лицем до лиця з тим, чого він боїться. Наприклад, якщо малюка лякають собаки, не потрібно змушувати карапуза гладити тварину. На первинному етапі буде досить просто поспостерігати за ним здалеку.
• Якщо у дитини вже є якісь страхи, не дозволяйте йому дивитися страшні фільми, особливо передачі з трагічними подіями перед сном.

Тепер ви знаєте, що являє собою робота з дитячими страхами. Важливо розуміти, що залишати без уваги переляканого дитини неприпустимо. Виникли в дитячому віці фобії обов’язково перейдуть з ним у доросле життя, і довгий час впливати на малюка, заважаючи йому нормально розвиватися.