Критерії

Існує два критерії, за якими визначається неосудність.

Перший – медичний. Включає такі стани:

• наявність хронічного розладу психічного характеру, що характеризується серйозними порушеннями психіки і супроводжується зміною свого відношення до світу навколо; відзначаються проблеми з пам’яттю і свідомістю, дефект мислення, критичних здібностей;
• недоумство, що характеризується хронічним прогресуванням порушення пам’яті та здатності до навчання, критичного мислення;
• тимчасовий розлад, що має оборотний характер і нетривалий перебіг.

Другий — юридичний:

• інтелектуальну складову — нерозуміння своїх вчинків або власної бездіяльності, відсутність усвідомлення майбутніх наслідків, відсутність здатності керувати і контролювати їх, наприклад, людина може вкрасти велосипед, щоб покататися на ньому, думаючи, що це нормально, якщо його зловлять, скаже, що взяв на час і збирався повернути;
• вікова складова – діти не можуть відповідати перед судом за свої вчинки; сюди також відносять дорослих, які мають серйозні затримки розвитку, рівень інтелекту яких відповідає дитячому віку;
• вольова складова — нездатність індивіда керувати вчинками. Даний критерій порушений, наприклад, у людей, які залежні від алкоголю, клептоманів або наркоманів. Вони усвідомлюють, що чинять неправильно, але не можуть протистояти своїм бажанням.

При постановці судовою системою діагнозу неосудності за основу береться один з розглянутих вище критеріїв. Виходячи з них, визначається, якою буде міра пом’якшення покарання. Як правило, це примусове лікування.