Поки одні люди активно стежать за світовою політикою, виправдовують дії агресивно налаштованих медійних особистостей і, виявляючи надмірну і далеко не завжди доречну активність, хочуть, щоб їх держава почала війну з тією чи іншою країною, інші люди виступають проти будь-яких насильницьких дій і нетерпимості. Останніх прийнято називати пацифістами.
До пацифістам в нашій країні, як і в багатьох інших країнах, ставлення неоднозначне. Багато людей, почув слово «пацифізм» або «пацифіст», уявляють собі якихось маргінальних особистостей, які не дружать з головою, дні і ночі безперервно розважаються і готові за копійки продати свою країну іноземним загарбникам. І в цьому немає нічого дивного, адже для більшості середньостатистичних громадян ті люди, які сповідують пацифізм, автоматично перетворюються на ворогів держави. Ці середньостатистичні громадяни щиро вірять, що пацифісти не можуть бути патріотами своєї країни, інакше вони б розуміли, що війна – це необхідність, уникнути якої в деяких випадках просто неможливо.
Чи відповідає це твердження дійсності? Щоб розібратися в цьому питанні і знайти на нього правильну відповідь, необхідно зрозуміти, в чому ж полягає суть пацифізму, чому і коли це явище виникло і ким насправді є пацифісти. У цій статті розглянемо ці та деякі інші питання, що стосуються пацифізму і його впливу не тільки на наше повсякденне життя, але і на почуття любові і поваги до батьківщини.
Пацифізм: що це таке?
Пацифізм (з латинського «пацификус» — «миротворчий») – громадський рух, ідеологія чи політична течія, суть якого полягає в опорі будь-якого роду насильства до тих пір, поки воно остаточно не зникне.
Чи може війна бути священною, виправданою, правомірною або визвольної? Прихильники пацифізму категорично проти такого визначення будь-яких військових дій, адже вони засуджують використання будь-яких військових методів для рішення тих або інших конфліктів.
Ідея пацифізму заснована на тому, що вбивство однієї людини іншою людиною, як і будь-який інший вид насильницьких дій, є абсолютним і неприйнятним для цивілізованих народів злом. Пацифізм як ідеологія пропагує ненасильство. Будь-який конфлікт, на думку пацифістів, можна вирішити за допомогою конструктивних діалогів, переговорів, роз’яснень, мирних зборів і мітингів і т. д.
У сучасному світі пацифістами прийнято називати всіх тих людей, які відкрито виступають проти військових дій. Але справжніми прихильниками пацифізму по праву можна назвати тільки тих особистостей, які не тільки підтримують мирне вирішення будь-яких конфліктів, але і демонструють свою життєву позицію на власному прикладі: не ведуть себе агресивно, не завдають фізичної шкоди іншим людям, не вступають у які-небудь угрупування або військові організації, не приймають абсолютно ніякої участі у військово-політичних конфліктах і т. д.
Багато людей плутають пацифізм з повним підпорядкуванням або смиренням. Але наше життя не складається лише з чорного та білого кольору. Вона багатогранна і не завжди зрозуміла. Тому засудження військових дій не може автоматично розглядатися як повне смирення або підпорядкування.
Хочете усвідомити і відчути суть пацифізму? Щоб зробити це, потрібно лише зрозуміти, що протилежністю пацифізму є мілітаризм. Мілітаризм – це державна ідеологія і політична течія, основна ідея якого полягає в тому, що і економіка країни, і повсякденне існування мирних громадян ставиться на військові рейки. Велика кількість грошей, різних ресурсів і сил держава витрачає не на покращення життя звичайних людей, а на те, щоб довести свою військову перевагу потенційним супротивникам.
Поки шанувальники мілітаризму намагаються переконати всіх навколо, що вони займаються відстоюванням гарантій світу, пацифісти чудово усвідомлюють, що післявоєнний світ буде перебудовуватися за встановленими мілітаристами критеріям.
З чого все почалося: коротка історія пацифізму
Терміни «пацифізм» і «пацифіст» спеціально були придумані для позначення тих учасників Загального конгресу світу, які виступали за те, щоб звести військові конфлікти до абсолютного мінімуму. Сталося це знаменна подія в 1910 році. З часом ці терміни почали використовуватися в більш широкому сенсі, суть якого полягає в тому, що «людина, яка відкрито виступає проти будь-яких військових дій».
Протести проти Першої світової війни на Всесвітньої жіночої конференції 1915 року в Гаазі
Хоча слова «пацифізм» і «пацифіст» виникли трохи більше ста років тому, сама ідея ненасильства має довгу і складну історію. Ідеї гуманності та людяності були актуальні ще в першому столітті до нашої ери. Саме в цей період часу Юлій Цезар займається спорудженням храму Милосердя, який не зберігся до наших днів.
Римляни, які створили практично ідеальну систему права, чудово розуміли, що потрібно вміти вирішувати конфлікти мирним шляхом. Вони придумали спеціальну систему укладання мирних договорів. Дані договору включали в себе основні правові та соціальні гарантії безпеки.
Було чимало пацифістів і серед перших послідовників Ісуса Христа. Перші християни за релігійними переконаннями категорично відмовлялися від несення військової служби, хоча це заняття та не засуджувалося Новим Завітом. Пацифістські ідеї християн забулися, коли була придумана теорія «справедливої війни», а хрестові походи стали практично невід’ємною частиною повсякденного життя людей.
Пацифістська традиція відродилася лише в п’ятнадцятому сторіччі, в розпал епохи Ренесансу. Громадським же рухом пацифізм став лише після закінчення Наполеонівських війн. До кінця дев’ятнадцятого століття миротворчі ідеї заволоділи умами людей на всіх континентах Землі. Пацифізм активно обговорювалося членами Ліги Націй, розглядався на всіляких конференціях по роззброєнню і міжнародних конгресах.
Сучасне пацифистское руху – результат двох світових воїн. Перша і Друга світові війни забрали життя мільйонів людей, тому немає нічого дивного в тому, що багато ветеранів і мирні жителі, які пережили весь цей жах, почали масово вступати в антивоєнні організації, брати активну участь в акціях ненасильницького опору і створювати різні миротворчі руху.
Пацифістська ідеологія закріплено в багатьох міжнародних документах: Декларації про право народів на мир, у статуті Організації Об’єднаних Націй і т. д.
Цікаві факти про пацифизме і пацифистах
Пропонуємо вашій увазі кілька цікавих фактів про пацифизме, які допоможуть вам розширити кругозір, вникнути в суть цієї ідеології і усвідомити, наскільки важливо вчасно зупинитися, позбутися агресії та подивитися на ситуацію зовсім з іншої точки зору!
Факт №1. Альфред Нобель і його знаменита премія
Мало хто знає, що Альфред Нобель, якого сучасні люди асоціюють лише з його знаменитої премією, є винахідником динаміту! Творець смертоносної речовини завжди щиро вірив, що якщо у ворогуючих між собою сторін раптом з’явиться зброя, завдяки якому вони зможуть в одну мить знищити один одного, то противники відразу ж припинять конфліктувати, так як моментально усвідомлюють, що виграти війну і отримати хоч якусь вигоду не зможе жодна з сторін.
Нобель стверджував, що він – один з найбільш затятих та активних пацифістів, але в 1888 році і в помилковому повідомленні про смерть винахідника і опублікованому з цього приводу некролозі його назвали «продавцем вибухової смерті» і «мільйонером, які заробили свої статки на крові». Чоловік не захотів залишатися лиходієм і кривавим багатієм в пам’яті людства, тому все своє майно заповів на установа однієї з найпопулярніших на сьогоднішній день наукових премій.
Факт №2. Джайнізм – релігія, яка забороняє заподіяння шкоди будь-яким живим істотам
У світі існує лише одне релігійно-філософське вчення, догми якого забороняють заподіювати шкоду будь-якій живій істоті. Ця релігія дістала назву «джайнізм». Її суть полягає в зречення від земних бажань і інтересів.
Сповідують джайнізм ченці ведуть вкрай аскетичний спосіб життя: вони постійно носять пов’язки з марлі, фільтрують питну воду, спеціальної мітелкою підмітають перед собою дорогу і т. д. Робиться все це для того, щоб випадково не вдихнути, не проковтнути і не розчавити яке-небудь жива істота.
На сьогоднішній день в Індії та в багатьох інших країнах світу налічується близько 8 – 9 мільйонів послідовників джайнізму.
Факт №3. Пацифик – символ пацифізму
Пацифізм, як і багато інші громадські рухи, має свій власний символ. Даний символ отримав назву «Пацифик» (в перекладі з англійської pacific – «мирний»). В 1958 році він був спеціально створений відомим дизайнером Джеральдом Холтомом.
Що спільного між символом пацифізму і емблемою 3‑ї танкової дивізії Вермахту? Абсолютно все, так як вони повністю ідентичні між собою. Кумедно, чи не так? Адже емблема німецької танкової дивізії символізує смерть, а Пацифик можна по праву назвати символом миру, життя і любові до всього живого.
Відомі пацифісти
Першими були пацифістами давньогрецькі натурфилософы. Вони розглядали Космос крізь призму рівноваги, гармонії і внутрішнього порядку. Піфагор навчав своїх послідовників не вбивати людей, не заподіювати шкоди тваринам, комахам або рослинам, жити в злагоді з собою і зовнішнім світом, творити добро, прощати ворогів.
Вергілій – ще один шанувальник пацифізму, який жив у Римській імперії і закликав усіх людей до світу і ненасильства. Відомими пацифістами-стоїками були Сенека, Цицерон і Марк Аврелій.
Жан-Жак Руссо, Ш. Сен-П’єр, М. де Бетюн Сюллі в епоху Ренесансу займалися розробкою ідеї «вічного миру», тому їх можна віднести до розряду людей, які виступають проти використання військових методів для вирішення конфліктних ситуацій. Основна ідея «вічного миру» полягала в з’єднанні усіх країн Європи і Росії в єдиний союз.
До активно розвиває пацифістські ідеї мислителів Нового і Новітнього часу можна віднести Л. Н. Толстого, М. Л. Кінга, Махатму Ганді, Еразма Роттердамського, Берту фон Зутнер, Ф. Пассі і т. д.
Після Першої світової війни (1914-1918 р. р.) багато політичні та державні діячі використовували пацифістські гасла та ідеї для того щоб виправдати свої дії на міжнародній арені. Серед них американці У. Бору і Ф. Келлог, англійці О. Чемберлен і Р. Сесіл, французи П. Пенлеве і А. Бріан і т. д.
В кінці дев’ятнадцятого і початку двадцятого століть у Росії ідеї пацифізму активно розроблялися Л. А. Камаровским, М. А. Энгельгардтом, М. А. Таубе, Ф. Ф. Мартенсом, князем В. о. Тенишевым і т. д.
Сучасними пацифістами були і є такі знамениті і успішні особистості, як Боб Марлі, Джон Леннон, Джим Керрі, Альберт Ейнштейн, Майкл Джексон, Еріх Марія Ремарк, Стіві Уандер, Джанет Рэнкин, Бріжіт Бардо, Сьюзен Сарандон, Саманта Сміт, Бертран Рассел, Віктор Цой, Чиччоліна, Мохаммед Алі, Джоан Баез, Роджер Уотерс, Миролюбна Мандрівниця (Піс Пілгрім), Ларрі Флінт, Моана Поцці і т. д.
Джон Леннон
Датський пацифізм як приклад істинного патріотизму
У воєнний час пацифістів прийнято називати посібниками ворога, трусами, іудами, колабораціоністами, зрадниками і т. д. Але якщо внутрішня філософія прихильників пацифізму відповідає всім цим образливим висловлюванням, тоді чому ж у Данії в 2015 році в Національній бібліотеці «Чорний Діамант» проходила виставка «Геть зброю»?
Не обов’язково бути прихильником мілітаризму і брати в руки рушницю, щоб довести свою любов до рідної країни не тільки навколишнім, але й самій собі. Хоча під час Першої світової війни Данія зберігала нейтралітет, але далеко не всі її громадяни продовжували вести звичний спосіб життя.
Деякі з мирних данців, не бажаючи брати участь у військових діях, все ж вирішили розпочати власну боротьбу з ворогом. Саме цим сміливим і неординарним особистостям-пацифістам і була присвячена виставка «Геть зброю».
Інгеборг Стеманн
На самому початку експозиції всі бажаючі могли розглянути величезний портрет вчительки і перекладачки Інгеборг Стеманн, яка народилася в 1889 році. З самого раннього дитинства дівчинка захопилася вивченням різних культур, а після закінчення школи навчалася в Копенгагенському та Паризькому вищих навчальних закладах.
Інгеборг отримала не тільки університетську освіту, але і активно займалася самоосвітою. Вона могла вільно розмовляти не тільки рідною, але й на десяти іноземних мовах. Жінка багато часу присвятила мультикультурним і інтернаціональним проектів, викладацької діяльності, видання книг і налагодженню контактів між представниками різних національностей.
Інгеборг була відмінною перекладачкою, а для людей з таким талантом у воєнний час завжди знайдеться робота. Псувати своє життя вбивствами Стеманн не захотіла, тому вона влаштувалася перекладачкою в побудований датчанами для захоплених австро-угорською армією російських солдатів табір, який знаходився в Хорсероде. Жінка не тільки виконувала свої прямі обов’язки, але й займалася поліпшенням умов утримання російських полонених, записувала їх історії і боролася з комуністичною пропагандою.
Домовленість з новоспеченим радянським урядом дозволила багатьом військовополоненим повернутися додому. Інгеборг хотіла скласти й опублікувати книгу із записаних з уст полонених російських солдатів історій, але її мрії не судилося втілитися в реальність. Перекладачка померла у 1973 році.
Петер Мунк
Міністр оборони і затятий прихильник данської нейтралітету Петер Мунк – ще один герой виставки «Геть зброю». Хоча ідея нейтралітету не була для Данії якимось нововведенням, адже на державному рівні пацифістські настрої сформувалися ще до початку Першої світової війни, Петер все ж зумів внести свою лепту і стати для звичайних данців заслуговує особливої поваги національним героєм.
Мунк народився в 1870 році. В молодості політичного діяча надихали французькі соціалістичні ідеї. Молодий чоловік займався виданням журналу «Новий вік» і став засновником політичного клубу, який пізніше перетворився в колиску ліворадикальної партії. Петер Мунк не тільки підтримував ідею державного нейтралітету, але і хотів, щоб жінки отримали право голосу на виборах, а знедолені і бездомні – необхідну їм допомогу!
Мунк стверджував, що неучасть у військовому конфлікті – це найкращий варіант самооборони. Він завжди намагався якомога доступніше пояснити своїм співгромадянам і жителям інших країн, що істинно правове та демократичне держава повинна витрачати гроші на боротьбу з бідністю, а не на озброєння чи залякування потенційних супротивників і сусідніх країн. Ці сформувалися в ході обговорень, роздумів, політичних дебатів і вивчення історії погляди допомогли усвідомити Мунку, що Данія має зайнятися роззброєнням, адже країна не тільки не здатна захистити себе сама, але жодна світова держава у випадки необхідності не заступиться за неї. Якщо ж Данія залишиться без зброї і не буде укладати військові альянси, то ніякої небезпеки для інших народів країна представляти не буде.
Державний діяч, відкрито демонструє свої пацифістські погляди, користувався величезним авторитетом у своїх співгромадян, тому після закінчення Першої світової війни він продовжив свою політичну кар’єру. Петер Мунк помер в 1948 році.
Георг Брандес
Георг Брандес – данська публіцист і літературознавець, якого багато хто називає скандинавським Бєлінським. Він походив з респектабельної і заможної родини. В Копенгагенському університеті майбутній письменник вивчав літературу, право і філософію. Він побував практично у всіх європейських країнах і симпатизував лібералам.
Публіцист народився в 1842 році, тому до початку Першої світової війни він уже був відомим письменником зі світовим ім’ям. Чоловік стверджував, що військовий націоналізм – це огидне явище, базисом для якого є звичайна людська дурість.
Хоча на початку двадцятого століття в Росії видавалися двадцатитомники Георга Брандеса, зараз мало хто з наших співвітчизників знайомий з його творчістю. Вплив же письменника на європейську культуру було воістину колосальним.
Пацифістські погляди письменника посварили його практично з усіма друзями. Але назвати Брандеса стовідсотковим пацифістом у сучасному розумінні цього слова ніяк не можна, адже він вірив у «справедливу і добру війну». Помер Георг Брандес в 1927 році.
Андреас Фрицнер
Андреас Фрицнер – не тільки ще один герой виставки «Геть зброю», але і рекордсмен по проникненню у в’язницю з політичних мотивів. Він народився в 1887 році і став одним з символів данської пацифізму.
Фрицнер – соціаліст-синдикалист, який сидів у в’язниці за відмову від несення військової служби, за антимилитаристскую пропаганду, за неугодні владі висловлювання, за участь у сутичках, за організацію перетекавших у вуличні бої заходів і т. д. Пацифізм для Фрицнера – це не безпорадна покірність, а боротьба за свої переконання!
Чоловік часто влаштовував голодування в тюрмі, а на волі протестував проти тих капіталістів, які множили своє багатство за рахунок виконання військових замовлень.
В 1917 році соціаліста визнали непридатним до військової служби, а в 1930 році він вступив в комуністичну партію Данії. У 1939 році Андреаса виключили з партії за антимилитаристскую позицію.
Протест проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини став останньою демонстрацією пацифістських поглядів Фрицнера. Синдикалист-пацифіст помер в 1969 році.
Марія Нільсен
Інтернаціоналістка, соціалістка та вчителька Марія Нільсен народився в 1875 році в бідній сім’ї, тому змушена була вести відчайдушну боротьбу за своє існування. Вона стверджувала, що ті пріоритети, які притаманні робочого класу, зобов’язані бути вище національних пріоритетів, тому робітники під час військових дій не повинні вбивати один одного або заподіювати один одному якої-небудь шкоди.
Хоча Марія і вступила в соціал-демократичну партію, але в початку 1918 року змушена була покинути її з-за тих політичних компромісів інших членів партії, які жінки здавалися зовсім негідними.
У листопаді 1918 року вона взяла участь у демонстрації, яка закінчилася масовими заворушеннями. Марія не тільки потрапила у в’язницю, але і втратила роботу. Через деякий час Нільсен вступає в комуністичну партію, але через систематичні порушення партійної дисципліни тричі виходить із неї.
Марія Нільсен – символ данської гуманізму і пацифізму. Жінка зуміла довести і собі, і оточуючим людям, що виправдання для війни шукають тільки ті політики, які в корисливих цілях відправляють власних громадян у підземні тунелі та окопи.
