Види люцерни
У природі налічують понад 100 різновидів рослини. Існують як дикорослі, так і культурні типи люцерни. У медичних цілях використовують далеко не всі різновиди. До найбільш поширених видів люцерни посівної відносяться серповидна (жовта), синя, хмелеподібна, гібридна, сорт «Фея».
Хімічний склад люцерни
У складі люцерни міститься безліч вітамінів і мінеральних речовин. Найбільшою кількістю корисних властивостей відрізняються суцвіття і молоді паростки рослини. Їх використовують не тільки в лікувальних цілях, але і приймають їжу. Склад рослини представлений наступними компонентами:
- харчові волокна;
- амінокислоти;
- флавоноїди;
- сапоніни;
- антоціани;
- вітаміни груп PP, B, A, C, K і E;
- макро — та мікроелементи (залізо, цинк, мідь, фосфор, кальцій, магній, селен, мідь, натрій, калій);
- хлорофіл;
- ефірні масла;
- фітоестрогени;
- жирні кислоти;
- кетони;
- алкалоїди.
Завдяки вмісту алкалоїдів, рослина має легкий седативний ефект. Це дозволяє використовувати її при порушенні сну і нервових розладах. Антоціани відрізняються антибактеріальними властивостями, а сапоніни регулюють нервово-імпульсну передачу від центральної нервової системи до м’язів.
Кетони здійснюють транспортування кисню і поживних речовин до клітин. За рахунок харчових волокон рослина має властивість нормалізувати роботу шлунково-кишкового тракту. Завдяки вмісту фітоестрогенів, його використовують у лікуванні гінекологічних захворювань. Хлорофіл у складі рослини забезпечує зміцнення судин, тим самим покращуючи кровообіг.
