Історія виникнення ефекту Даннинга-Крюгера

В кінці 90‑х років минулого століття співробітник Корнельського університету Девід Даннінга, випадково наткнувшись на історію Макартура Уїллера, захотів розібратися, чому ж горе-грабіжник потрапив в таку ситуацію. Разом зі своїм асистентом Джастіном Крюгером фахівець прийшов до висновку, що практично всі люди схильні до того, щоб позитивно оцінювати власні здібності в різних інтелектуальних і соціальних сферах, але деякі з них ці здібності починають помилково завищувати.

Взявши за основу висловлювання Чарльза Дарвіна («Впевненість набагато частіше породжується невіглаством, а не знанням») і Бертрана Рассела («Одне з неприятнейших властивостей нашого часу полягає в тому, що ті особи, які відчувають впевненість, є дурнями, а ті особи, які володіють яким-небудь мінімальним розумінням і уявою, постійно відчувають сумніви і є нерішучими людьми»), Даннінга і Крюгер вирішили провести ряд експериментів.

Студентам Корнельського університету, які брали участь в одному з експериментів Крюгера і Даннинга, було поставлено декілька питань про гумор, граматиці й логіці. Потім кожного добровольця попросили не тільки оцінити власні результати, але й визначити своє місце в рейтингу студентів.

Ті добровольці (2÷3 від загальної кількості брали участь в експерименті людей), які у вирішенні пізнавальних завдань набрали найменшу кількість балів, переоцінили свої здібності. Ті ж студенти (1÷3 від загальної кількості брали участь в експерименті людей), які успішно впоралися з виконанням завдань, недооцінювали свої здібності.

Щоб провести ще один експеримент, Крюгеру і Даннингу довелося покинути стіни рідного навчального закладу. Вони вирушили на стрільбищі і почали задавати любителям постріляти питання про те, наскільки безпечно їх зброю. Ті люди, які змогли правильно відповісти на найменшу кількість питань, сильно переоцінювали свої знання про зброю. Другий експеримент підтвердив результати першого експерименту.

Результати ще одного дослідження, проведеного вже іншими фахівцями, свідчать про те, що близько 80 – 82% водіїв свої навички водіння оцінюють вище середнього рівня. Такі результати є статистичної неможливістю. Такі ж тенденції спостерігаються і в тих випадках, коли людей просять оцінити свої когнітивні здібності або рівень власної популярності.

Завдяки проведеним дослідженням, Даннингу і Крюгеру вдалося довести, що реально розумні люди не вміють правильно і об’єктивно оцінювати власні здібності. Розумні і компетентні люди, на відміну від людей дурних і некомпетентних, адекватно сприймають реальність і готові прислухатися до конструктивних критичних зауважень і займатися коригуванням самооцінки.

близько 80 – 82% водіїв свої навички водіння оцінюють вище середнього рівня

Особи ж з низьким рівнем кваліфікації не тільки здійснюють безглузді, ірраціональні, недосконалі або відверто дурні вчинки, але і живуть в ілюзії власної переваги.