Лев Миколайович Толстой – зірка першої величини російської та світової літератури, просвітитель, один з найбільших письменників-реалістів, знавець людської душі. Найвідоміші твори Толстого позначили нову віху в романістиці, об’єднавши красне письменство двох століть, і серйозно вплинули на формування європейського гуманістичного світогляду, на традиції світового літературного процесу. Якщо ви хочете вибрати книгу на подарунок, або просто шукайте щось для себе, тоді повинні ознайомитися з головними роботами письменника.
1. Війна і мир
«Війна і мир» — найвідоміший роман Толстого. Епопея була задумана в 1856 р. розповідь про декабристе, вернувшемся із заслання. Поступово письменник вирішив викласти минуле свого героя, умови формування його характеру в молодості, яка збіглася з епохою Вітчизняної війни. В результаті у автора виникла думка почати розповідь про історичну долю народу і сутності національного характеру з 1805 року. Істотну роль у романі грає відображення філософських поглядів самого романіста, які ілюструють події, що відбуваються. Історію автор розуміє з позиції фаталізму – як стихійний рух.
Своїх улюблених героїв Толстой показує душевно складними особистостями, які перебувають у безперервному розвитку, невпинному пошуку сенсу життя, готовими постійно вдосконалюватися. Характери негативних персонажів відрізняються статичністю, відсутністю розвитку. Лейтмотив епопеї – думка народна.
2. Анна Кареніна
Це відомий твір, написаний Толстим у 1873-1877 р., оповідає про фатальну любов чарівної дружини високопоставленого сановника Анни і блискучого офіцера Вронського на тлі благополучного сімейного життя Кіті і Левіна. Трагедія розігрується на тлі широкої панорами життєвого укладу і звичаїв російського дворянського суспільства того часу. Письменник включає в текст філософські міркування виразника власних поглядів – Левіна, психологічні етюди і епізоди селянського життя. Книга зачіпає проблеми, які хвилюють будь-якої людини: сім’ї та шлюбу, положення жінки в соціумі, сенсу життя, щастя, взаємини народу з дворянами.
Заборонена любов приносить героїні не щастя, а страждання. Тема смерті періодично виникає в романі і знаходить логічне завершення у фіналі. Толстой-реаліст зображує у книзі представників всіх верств російського суспільства, протиставляючи аморальній і безупинного вищого суспільства патріархальні устої помісного дворянства.
3. Неділя
Останній роман Льва Миколайовича, заснований на реальних подіях і відразу після виходу перекладений на більшість європейських мов, був створений в 1889-1898 р. Крім грандіозного інтересу до творів письменника, успішність книзі принесла актуальна тема – доля обманутою і покинутою паном дівчини. Свідомість провини перед нею в подальшому стане мотивом для перевороту в долі обох героїв.
Зустрівши в суді кинуту їм коли-то Катерину, Нехлюдов вражений несправедливістю. Він починає відчувати антипатію до себе і до всіх оточуючих і вирішує змінити своє життя, покаявшись перед засудженої, попросити у неї вибачення, навіть одружитися на ній. Однак нова Катюша, стала повією, нічим не нагадує колишню. Слідом за укладеними князь направляється в Сибір, по дорозі намагаючись поліпшити становище Маслової, і це благотворно впливає на неї. Протягом усього роману Толстой відроджує душі своїх персонажів, проводячи їх шляхом духовного розвитку, а устами героя висловлює свої погляди на релігію.
4. Дитинство
Біографічна повість, опублікована в «Современнике» в 1952 р., відкриває трилогію, яка розповідає про настрої, душевних поривах, огорчениях, смущенности і незручності хлопчиків, які болісно переживають почуття несправедливості та першої дитячої закоханості. Автор концентрується на розвитку особистості Николеньки, послідовно відстежуючи кроки дорослішання дитячої душі. Він суворо судить свого героя з етичної точки зору.
Хлопчик зростає в дворянській родині з встановленим назавжди розміреним порядком побуту. У дітей виховували турботу про зовнішність та манери, але не приділяли уваги до внутрішнього світу дитини, його інтелекту. Індивідуальність образу Николеньки полягає у детальному зображенні його духовного розвитку. Майстерність Толстого в описі психології героя робить повість привабливою для сучасних читачів.
5. Смерть Івана Ілліча
У список найвідоміших творів Толстого увійшла повість «Смерть Івана Ілліча», що розповідає про тяжкому згасанні дрібного чиновника. Робота над написанням тривала з 1882 по 1886 р. Твір не даремно визнано одним з найбільших досягнень в світовій літературі серед малих форм. Нікому до Толстого не вдавалося так глибоко розповісти про переживання людини, предчувствующего близькість кінця, але використовує різні психологічні хитрощі, щоб уникнути усвідомлення неминучості смерті.
Визнання цього факту дається Івану Іллічу нелегко і цілком змінює сприйняття ним самого життя. Автор скрупульозно вивчає перетворення переживань і стану духу персонажа, свідомі і несвідомі спонукання, найтонші відтінки фізіологічних відчуттів.
Корінна тема повісті, що проходить наскрізною ниткою через усю творчість письменника, – проблема сенсу життя і смерті. Універсалізм повісті полягає в схожості долі героя з історіями безлічі життів інших людей.
6. Сімейне щастя
Тема опублікованого в 1859 р. роману – історія взаємовідносин сімнадцятирічної дівчини Маші, яка живе в селі, з другом покійного батька, який допомагав залагодити справи, і кількох років шлюбу цієї пари. Твір відрізняє тонкий психологізм Толстого, зумів передати нюанси переживань героїв, почуття яких змінюються з часом, стають глибше і міцніше.
Толстовська думка сімейна полягає у твердженні, що шлюб – це не тільки фізична близькість і пристрасть, але духовне єднання двох людей. Після згасання романтичних відносин настає час розуміння, ніжності і поваги – саме так письменник розумів сімейне щастя. Сергій Михайлович озвучує в книзі толстовську фразу про щастя жити для іншого.
7. Кавказький бранець
Розповідь, написана в 1872 р. для «Абетки» Толстого, заснований на реальному епізоді, що трапилося з автором під час Кавказької війни. Толстой ледь не потрапив в полон до горців, але йому вдалося врятуватися. Письменник протиставляє життєлюбного, ініціативного, не зболеного у важких обставинах оптиміста безучастному, впав духом, пасивному товаришеві. Один з них завдяки стійкості, безстрашності, хоробрості не залишає спроб звільнитися з неволі та врешті-решт добивається успіху. Інший своїми скаргами і приреченістю тільки заважає йому, приносить зайві проблеми.
Письменник проводить думку про те, що не буває безвихідних ситуацій: в будь-яких обставин не можна впадати у відчай, піддаватися зневірі. Треба активно та розумно діяти в складних обставинах залишатися людяним. Жилін на шкоду своїм планам не залишає Костылина без допомоги. Простота авторського стилю робить розповідь доступним для розуміння дітей.
8. Сповідь
Філософсько-релігійний твір Л. Н. Толстого, створене на рубежі 70-80 років ХІХ століття, було надруковано в Женеві у 1894 р. за цензурного заборони в Росії. У своєму трактаті письменник відтворив духовний перелом, пережитий ним наприкінці 70-х років. Він намагається підсумувати тривалу внутрішню роботу, свої духовні шукання. Основний мотив книги – пошук сенсу і мети життя, не знайдені письменником ні в науці, ні в теоріях східних мислителів, ні у християнській доктрині.
Рішення основного питання про сутність життя і основи буття, на думку автора, знаходиться в праці простих людей. Толстой заперечує брехливість релігійних діячів і представників культури. Православ’я він засуджує за нетерпимість до інших конфесій, вважаючи це духовним насиллям над особистістю. Письменник формулює власне розуміння Бога, вважає його світовою гармонією і світовим розумом, а призначенням людського життя – спасіння душі в процесі дотримання моральних законів.
9. Після балу
В основі цього відомого твору, створеного у 1903 р., але опублікованого вже після смерті Толстого, реальна історія, що трапилася з братом письменника в молодості. Лейтмотив твору – непослідовність і парадоксальність життя. Головний герой переживає глибоке потрясіння, випадково побачивши сцену жорстокої розправи над солдатом, якою командував батько його коханої, на балу викликав захоплення всіх присутніх.
Протиставлення зворушливої сцени на чудовому вечорі і епізоду екзекуції яскраво демонструє нелюдяність милого і люб’язного полковника і безсердечність суспільства, де це явище узаконено. Автор змушує читачів замислитися над проблемами боргу, честі, благородства, совісті. Він викриває лицемірство суспільства, за благополучним фасадом якого ховається зло і жорстокість.
10. Крейцерова соната
Яка побачила світ у 1890 р. повість піднімає проблему кризи інституту шлюбу і сім’ї. Одна з основних тем відомих творів Толстого – думка сімейна, яку він розкриває на прикладі сімей Волконських, Ростових, Облонських, Левиных. Письменник пов’язує розкладання сімейного укладу в обраному суспільстві з виродженням аристократії в цілому і в своїй повісті намагається позначити соціальні і культурні особливості сімейного щастя, пояснити подружнє нерозуміння.
Твір стало предметом полеміки задовго до публікації. Для свого часу твір було надто відкритим і нескромним: фізичні стосунки у шлюбі ніколи не згадувалися в літературі. Автор пропагує тут ідею утримання, барвисто зображуючи гнів ревнощів, який приводить до загибелі обох подружжя.
