Квіти — прикраса дачного/присадибної ділянки, вони привертають увагу яскравими фарбами, насиченим ароматом. З невибагливих рослин виділяють запашний гладіолус Ацидантеру. Квітка з красивими великими бутонами височіє на витягнутому, сталий стеблі, випромінює легкий солодкуватий аромат. Варто заздалегідь дізнатися правила вирощування та догляду за запашним гладиолусом.

Ацидантера: опис та характеристика рослини

Запашний гладіолус був виведений в Африці, виростає на скелястих схилах. Ацидантеру зараховують до сімейства Півникових, в грецькій мові він іменується «гострим квіткою» з-за своєї форми. Рослина відрізняється наступними характеристиками:

• Ацидантера володіє високим, струнким квітконосом (1-1,9 м), має два мечоподібних гострокінцевих листочки довжиною 50-65 див. Пластичні пагони виконують декоративну функцію.
• Бульбоцибулина невелика (3-6 см), округла, покрита коричневою облямівкою.
• На верхівці стебла формуються великі бутони, представлені колосовидним суцвіттям. Довга, вигнута трубка допомагає бутонам кріпитися до стебла.
• Ацидантера характеризується білою серцевиною, на якій красуються коричневі сітчасті лусочки, темно-зеленими глянсовим листям з гладкими краями.
• Колір пелюсток варіюється від білого, жовтого, рожевого кольорів. Вони бувають однотонними, різнокольоровими.

Початком цвітіння гладіолуса вважається серпень-вересень, квітки обпадають при появі заморозків. Під час цвітіння пелюстки не обсипаються, випромінюють медово-фруктовий аромат.

Подовжена насіннєва коробочка свідчить про опыленных плодах, в них містяться дрібні шорсткі насіння.

Цікаво! У часи Стародавнього Риму запашний гладіолус Ацидантера був наділений магічними властивостями, особливе шанування він заслуговував у гладіаторів — вони вважали засушені кореневища амулетом, одягали їх на шию перед виходом на арену.