Трихінельоз – інвазивне захворювання багатьох тварин і людини. Його викликають трихінели – дрібні круглі черв’яки, що відносяться до нематод, що паразитують тільки всередині організму господаря. Особливо небезпечний трихінельоз домашніх свиней. При нехтування санітарними нормами при забої тварин, переробці їх м’яса личинки паразита можуть потрапити в організм людини. Трихінельоз небезпечний тим, що до цього часу немає надійних засобів лікування сільськогосподарських тварин.

Як проходить розвиток паразита

Розвиток збудника відбувається всередині організму у кілька стадій.

Кишкова фаза

У шлунок свині або іншої тварини паразит потрапляє у вигляді живих інкапсульованих личинок разом з м’ясною їжею. Там капсули руйнуються шлунковим соком, личинки виявляються в 12-палої кишці. Там вони затримуються на 30-40 годин. За цей час вони формуються у дорослих особин, здатних до розмноження. Відбувається запліднення. Самці після нього гинуть.

Запліднені самки головним кінцем впроваджуються між трубчастих виростів і ворсинок кишкового епітелію. Цикл розвитку від яйця до личинки відбувається всередині неї протягом 7 днів. Через тиждень самки народжують живих личинок. Після цього настає наступна фаза розвитку.

Одна особина може виробити близько 2000 личинок. Трихінели, відклали личинок, до 8 тижнів залишаються живими, після чого гинуть і виводяться разом з калом.

Міграційна фаза

Шляхи міграції личинок досі є предметом наукового спору. Вважається, що спочатку вони потрапляють у лімфу. З неї збудник мігрує в лімфатичні вузли, з них – у порожнисту вену. Далі з кровотоком вони розносяться по всьому організму свині. Розмір міграційних личинок не перевищує 110 мікрон в довжину і 5-6 мікрон в діаметрі. Їх рух відбувається до того моменту, поки вони не потраплять в тканини скелетної мускулатури.

М’язова фаза

Всередині поперечно м’язи личинки потрапляють під клітинні оболонки. М’язова личинка має наступні розміри:

• самці в довжину дорівнюють 1,1 і 0,06 міліметра в діаметрі;
• самки завдовжки дорівнюють 1,3 і 0,06 міліметра в діаметрі.

У личинок під час м’язової стадії формуються основні органи. Вони значно збільшуються в розмірах. Довжина самок дорівнює 3-4, а самців – 2,2 міліметри. Личинки скручується у спіраль, і навколо них з’являється капсула. На її освіту йде від 3 до 9 тижнів. Ще приблизно 16 місяців потрібно на звапніння. У скелетних м’язах інкапсульовані личинки можуть залишатися живими до 25 років. У зовнішньому середовищі цей період дорівнює півроку.

Симптоми трихінельозу

При випадковому зараженні свиней клінічна картина стерта. Приблизно в 30 % випадків симптоми не виражені. При інтенсивному навмисному зараженні у тварин спостерігаються ураження кишечника, кровоносних судин. Для захворювання характерні такі ознаки:

• відмова від їжі;
• мляве поведінку;
• втрата ваги;
• виснаження;
• судоми;
• набряклість;
• блювання;
• діарея;
• порушення дихання;
• алергічні прояви у вигляді висипу.

За життя діагностувати захворювання у домашньої свині можна за сукупністю симптомів, аналізу тканин, узятих з вушних раковин або за допомогою спеціального імуноферментного аналізу. М’ясо дикого кабана найчастіше піддають посмертній експертизі.

Правила діагностики захворювання

Для підтвердження благополуччя свинячих стад велике значення має прижиттєва діагностика тварин. Велике значення в цьому плані має ІФА. Це спеціальний імуноферментний аналіз. Його проводять тваринам будь-якого віку, починаючи з повних 3 місяців життя, через 3-4 тижні після зараження. Виявлених хворих особин виключають з групи відгодівлі. Недоліком такого дослідження вважають 92-97 % точність. Тому ІФА не виключає подальше дослідження туш свиней. Для підтвердження результатів і більш точної діагностики провадять ветеринарну експертизу кількома способами. Для цього використовують:

• Компресорну трихинеллоскопию, для якої роблять 24 зрізу з м’язової тканини, розчавлюють її, після чого вивчають під трихинеллоскопом або під мікроскопом.
• Перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку. Дуже точний метод посмертної діагностики. Відібране м’ясо перемелюють, заливають сумішшю води, соляної кислоти, пепсину. Ставлять на 5 годин в термостат. Після чого зливають рідину, досліджують осад.
• Посмертну діагностику проводять при повному розтині кишечника. Дорослі особини паразита частіше всього знаходяться в тонкому кишечнику. Ділянку кишечника розрізають і разом з вмістом заливають водою. Після декількох промивань вивчають під мікроскопом осад.

Ці методи дозволяють виявити трихинелла в сирих м’ясних тушах, готових до вживання м’ясопродуктах. В даний час стає популярною ІФР – імуноферментна реакція, яку проводять на спеціальних полімерних мембранах.

Методи лікування трихінельозу свиней

Сучасна ветеринарна фармакологія не розробила ефективних препаратів, якими можна лікувати свиней від трихінельозу. Допустимо застосування таких препаратів:

• Тіабендазолу;
• Мебендазола;
• Альбендазолу;
• Парбендазола.

Ці засоби ефективні тільки проти дорослих особин, личинок до стадії утворення капсул. Є відомості про лікування окису кадмію, хлорофосом. У більшості випадків заражені трихинеллами тварини присипляються. Туші утилізуються.

Чим небезпечні паразити?

Личинки трихинелла, укладені в капсули, небезпечні тим, що вони стійкі до високих, низьких температур, іншим руйнівним процесам. При варінні шматка м’яса вагою близько 1 кг домогтися знищення личинок можна тільки через два з половиною години. Процес виморожування при -25 градусах потрібно проводити не менше 4-5 діб. В гниючих останках личинки зберігаються живими протягом 4-6 місяців.

Паразити дуже небезпечні для людини. Погано проварене, не просмажене м’ясо заражених свиней може стати для нього джерелом зараження. Повне одужання від трихінельозу може настати через 6-12 місяців комплексної терапії. У важких випадках може стати причиною різних серйозних порушень в роботі серця, центральної нервової системи, що стає причиною смерті хворого.

Заходи профілактики

Для профілактики трихінельозу потрібно захистити місця утримання свиней від проникнення гризунів. Щури, миші є переносниками цього захворювання. Міцні стіни, підлоги, відсутність у них отворів стануть перешкодою для них.

Тушки тварин, добутих на полюванні, бажано закопувати на глибину не менше метра, в місцях, недоступних для розривання свинями, собаками, іншими тваринами. Не згодовувати свиням сирі залишки від забою домашніх тварин, хутрових звірів. Дотримуватися правил забою худоби в особистих та фермерських господарствах. Для запобігання зараження людей не варто купувати свинину, що не пройшла ветеринарну експертизу. М’ясо, здобуте на полюванні, потрібно доставити на перевірку в найближчу лабораторію. Важливо пам’ятати, що будь-яке захворювання легше запобігти, ніж лікувати.