Вільного крою

Деякі швачки для побудови викрійки рукава використовують власну долоню. Спочатку проводять горизонтальну лінію на заздалегідь приготовленому аркуші паперу. Від цієї лінії відкладають прямий кут. Ширину підстави рукава вираховують виходять із даних про поличці і спинці. Рукав з’єднують з проймами полички і спинки. Місце перетину ліній на папері буде позначати точку середини рукава.

Розчепірену долоню кладуть на папір так, щоб у точці перетину ліній було підстава долоні і проходить середній палець. Місце закінчення кожного пальця відзначають на папері. За допомогою лекала або від руки з’єднують відмітини в одну хвилеподібну криву лінію. Ця лінія буде позначати межі рукава. Ліва рука допомагає побудувати викрійку для рукава правого боку.

На викрійці відзначають частини, які відносяться до поличці або спинці. Лінією розпізнавального кольору відзначають лінію на викрійці, де буде проходити шов, розрізають викрійку в цьому місці.

Деталі склеюють, помінявши місцями. Таку викрійку використовують як заготовку для пошиття рукави за особистим мірками. Особливою популярністю подібний спосіб користуються серед тих швачок, які не люблять процес крою.

Інший варіант побудови викрійки для рукава вільного крою – це моделювання безпосадочного рукава. Особливість такого рукава в тому, що в момент втачіванія рукава в пройму, окат не підганяють під рукав.

Подібний рукав часто моделюють при використанні трикотажних тканин, оскільки даний матеріал краще, ніж інші тканини лягає при моделюванні рукава. Найчастіше безпосадочний рукав зустрічається на спортивних футболках і сорочки-поло.