Особливості візантійського гладіолуса

Візантійський красень – невибагливий квітка. Він цілком може витримати перепади температур в умовах різко-континентального клімату. Не страшні йому і незначні заморозки, тому рослина добре себе почуває навіть у квітниках уральських і сибірських садівників.

Вибір і підготовка цибулин перед посадкою

За 4 тижні до посадки цибулини дістають із сховища, оглядають, видаляють пошкоджені і хворі екземпляри. Здорові цибулини відрізняються глянцевою поверхнею і пружністю. Великі екземпляри діаметром 7-8 см можна розрізати навпіл. Робити це потрібно обережно, щоб не пошкодити бруньки, розташовані на поверхні цибулини. Таким чином оновлюють посівний матеріал.

Бульби з незначними дефектами приводять в порядок, вирізаючи уражені місця. Процедуру зручно проводити з допомогою гострого ножа. Ранки обробляють зеленкою або присипають подрібненим вугіллям. Потім цибулини звільняють від лушпиння. Після обробки посівний матеріал розкладають на рівній сухій поверхні. При цьому потрібно стежити, щоб бруньки на цибулинах розташовувалися вгорі.

Місце для пророщування бульб має бути теплим і захищених від прямих сонячних променів. В комфортних умовах через тиждень з’являться перші паростки. Перед посадкою посівний матеріал потрібно замочити в 3 % розчині сульфату заліза або витримати пару годин в 0,3 розчині марганцівки.

Особливої турботи потребують маленькі цибулинки – дітки, наростаючі під час вегетації на поверхні молодої бульби. Діток за місяць до посадки витягають із сховища і поміщають на 2 тижні в тепле місце. Потім їх розкладають на вологій серветці, покладеної на блюдце. Поміщають посуд в пакет і прибираємо в холодильник. Через кілька днів на цибулька з’являться паростки. У такому вигляді мініатюрні клубнелуковицы можна садити в грунт.